Бенкет круків - Джордж Мартін

«Та невже, стрийку, ти це зараз про мене?»

— Адам Марбранд упорається з цими беззаконниками незгірше за тебе. Так само як Бракс, Бейнфорт, Плам — та будь-хто з них. Але не кожен з них буде добрим королівським правицею.

— Твоя сестра знає мої умови. Вони не змінилися. Так їй і перекажи, коли наступного разу прийдеш до неї в спальню.

Сер Кеван, приостроживши свого рисака, вчвал помчав уперед, нагло урвавши розмову.

Джеймі не зупиняв його, тільки відсутня рука сіпалася. Він без надії сподівався, що Серсі щось неправильно зрозуміла, та тепер очевидно, що це не так. «Він про нас знає. І про Томена з Мірселлою. А Серсі знає, що він знає». Сер Кеван — Ланістер з Кичери Кастерлі. Не може ж він вважати, що племінниця здатна його скривдити, але... «Я помилявся щодо Тиріона, то чому не можу помилятися щодо Серсі?» Коли сини вбивають батьків, що може втримати племінницю від наказу вбити дядька? Дуже незручного дядька, який забагато знає. Хоча, мабуть, Серсі сподівається, що за неї цю справу зробить Гончак. Якщо сера Кевана заріже Сандор Кліган, їй не доведеться мастити кров'ю власні ручки. А він заріже, якщо тільки вони двоє перетнуться. Колись Кеван Ланістер умів давати раду з мечем, але він уже немолодий, а Гончак...

Валка вже наздогнала Джеймі. Коли кузен, у супроводі двох септонів, проїжджав повз, Джеймі гукнув до нього.

— Ланселю! Брате! Вітаю з прийдешнім весіллям. Шкода тільки, що обов'язки не дозволяють і мені бути на ньому присутнім.

— Хтось повинен захищати його світлість.

— І захистить. І все одно шкода, що проґавлю твою постільну церемонію. Я так розумію, для тебе це перший шлюб, а для неї — другий. Певен, леді залюбки тобі покаже, що і як робити.

Солоний жартик викликав регіт кількох лордів, які їхали неподалік, і несхвальні погляди Ланселевих септонів. Кузен ніяково посовався в сідлі.

— Щоб виконати свій подружній обов'язок, я знаю достатньо, сер.

— Ну, саме цього нареченій і потрібно першої шлюбної ночі,— мовив Джеймі.— Потрібен чоловік, який добре знає свої обов'язки.

Ланселю на щоки наповз рум'янець.

— Я молюся за тебе, кузене. І за її світлість королеву. Хай дасть їй мудрості Стариця, а Воїн захистить її.

— Навіщо Серсі Воїн? У неї є я.

Джеймі розвернув коня, і плащ його з виляском напнувся вітром. «Куць збрехав. Серсі б радше пустила між ноги Робертів труп, ніж такого набожного блазня, як Лансель. Тиріоне, лихий ти вилупку, треба було для своєї побрехеньки обрати когось вірогіднішого». І Джеймі, учвал проминувши батьків катафалк, помчав у місто, яке виднілося вдалині.

Коли Джеймі повертався в Червону фортецю на вершечку Ейгонового пагорба, вулиці Королівського Причалу були майже безлюдні. Солдати, які перед тим юрмилися в гральних кублах і шинках, тепер майже всі роз'їхалися. Гарланд Галантний забрав половину тайрелівського війська назад у Небосад, і з ним поїхали його леді-мати й бабуся. Друга половина вийшла в похід на південь під командуванням Мейса Тайрела і Матиса Рована, щоб узяти в облогу Штормокрай.

Що ж до ланістерівського війська, то під міськими мурами й досі стояли табором дві тисячі загартованих ветеранів, очікуючи прибуття флоту Пакстера Редвина, який має доправити їх через Чорноводу затоку в Драконстон. Лорд Станіс, відпливаючи на північ, схоже, залишив там тільки невеличку залогу, отож Серсі вирішила, що двох тисяч вояків має вистачити.

Решта західняків повернулася до жінок і дітей — відбудовувати свої домівки, засівати лани й збирати залишки врожаю. Перед від'їздом Серсі водила в їхній табір Томена, щоб вони трішки порадували свого маленького короля. Ніколи ще не була вона така гарна, як того дня: на вустах у неї грала усмішка, а у золотому волоссі — осіннє сонце. Хай що там можна закинути сестрі, але одного в неї не забрати: вона вміє причаровувати чоловіків, коли схоче.

В'їжджаючи у замкову браму, Джеймі зустрів у зовнішньому дворі дві дюжини лицарів, які зі списами напереваги тренувалися на опудалі. «Ось іще одне, чого я більше ніколи не зможу». Сулиця важча й громіздкіша за меч, а Джеймі й з мечем нині важко впоратися. Можна спробувати тримати її в лівій руці, та це означатиме, що щита слід перевісити на праву. Але в сутичці ворог завжди з лівого боку. Отож зі щита на правій руці користі приблизно стільки само, як з пипок на нагруднику. «Ні, поєдинки мої в минулому»,— подумав Джеймі, злазячи з коня... і все одно зупинився подивитися.

Сер Толад Довгань злетів з коня: мішок з піском, крутонувшись, гепнув його просто по голові. Дужий Вепр з такою силою всадив списа у щит, аж той тріснув, а Кенос Кайський доламав його. Для сера Дермота Дощелісівського довелося вішати новий щит. Ламберт Тернбері вдарив по дотичній, а от Безбородий Джон Бетлі, Гамфрі Свіфт і Алін Стакспір усі впоралися з завданням добре, в той час як Рудий Ронет Конінтон навпіл зламав списа. А тоді на коня сів Лицар Квітів — і посоромив їх усіх.

Поєдинок на три чверті залежить він уміння лицаря триматися верхи, завжди вважав Джеймі. Сер Лорас тримався неперевершено, а з сулицею вправлявся так, наче з нею був народжений... мабуть, саме тому в його матері на обличчі завжди такий болісний вираз. Поціляв він куди схоче, рівновагу тримав як кіт. «Мабуть, не така вже то була щаслива випадковість, що він скинув мене з коня». Прикро, що Джеймі вже ніколи не зможе взяти у хлопця реванш. Отож він пішов геть, лишивши здорових змагатися між собою.

Серсі була у себе в світлиці в Мейгоровій тверджі, разом з Томеном і темнокосою мирсянкою — дружиною лорда Мерівезера. Всі троє реготали з чогось, що сказав великий мейстер Пайсел.

— Я проґавив якийсь дотеп? — поцікавився Джеймі, заходячи У двері.

— Погляньте, ваша світлосте,— проворкотіла леді Мерівезер,— повернувся ваш доблесний брат.

— Частково.

Джеймі збагнув, що королева напідпитку. Останнім часом здавалося, що в Серсі завжди під рукою карафа вина — і це в людини, яка так зневажала Роберта Баратеона за пияцтво! Джеймі це не подобалося, проте останніми днями йому не подобалося все, що робила сестра.

— Великий мейстре,— сказала вона,— прошу, поділіться новиною з лордом-командувачем.

Пайсел мав страшенно ніяковий вигляд.

— Прилетів птах,— заговорив він.— Зі Стоукворту. Леді Танда пише, що її дочка Лоліс народила міцненького здорового синочка.

— В житті не вгадаєш, брате, як назвали того малого байстрюка.