Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

Він досі не міг розгадати, хто вона така. Відчував у ній пульсацію сили, але не розумів, що  то  за сила. Якщо вона сказала правду і її дійсно знайшли в печері, то її батьками могли виявитися хто завгодно. Навіть такі,  в котрих є кров чаклунів або чародіїв.

Але інтуїція підказувала Кадмасу, що всю правду йому не говорять.

– Болото в тій стороні, – змінюючи тему, сказав він, – Якщо підемо вздовж річки, то рано чи пізно натрапимо на трясовину.

Оейде підбадьорилася. Вона була вдячна йому за те, що він не став розпитувати про подробиці її життя. Мабуть, то дійсно дуже дивно, що жінка в такому віці, – а сама такою і бачив її Кадмас, –  не була з чоловіком  і не мала дітей. Зазвичай дівчат видавали заміж вже після п’ятнадцяти років. 

І вони попрямували вздовж заростей очерету.

– А як воїни Лянсіди знайдуть нас? – запитала Оейде, повертаючись до минулої розмови.

– Доволі просто. Енергію Великої річки легко впізнати.  Хоча, тобі напевно, це важко уявити.

– Чому ж?  Я  і сама  трохи вмію в'язати заклинання, –  довірливо зізналася  Оейде.

Вона розуміла, що прикидатися людиною в неї не вийде.

Кадмас і так щось підозрює і своїх підозр не приховує.

– Ти вчилася чи вміла з народження?

–  Дещо знала з дитинства. Наприклад, збирати трави і варити зілля... Але дечому довелося вчитися... Але я не дуже сильна, – схаменувшись, чи не бовкнула зайвого,  квапливо додала Оейде.

– Твої вміння такі ж, як уміння північних чаклунів, – задумливо промовив Кадмас, – батько розповідав мені про їхні знання трав. Він розповідав, що збирання трав у тих лісах і луках – досить небезпечне заняття. Там мешкають маленькі ящірки, укуси яких заподіюють повільну  та болісну смерть.  Тому північні чаклуни носять при собі амулети, які заговорені особливими словами.

Оейде  здригнулася і мимоволі торкнулася пальцями складки сукні біля пояса, де був захований амулет.