Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

— Як би там не було, але я ні за що на світі не відмовився б від цієї подорожі. Адже зі мною — друг.

Келен помітила краєм ока його усмішку і усміхнулася у відповідь. Притулившись на мить до його плеча, вона підчепила виделкою останню картоплину. Від її усмішки на душі у Річарда стало тепліше.

— Чому ти хотів, щоб я попросила хлопця подбати про коней?

— Результат. Ти говориш, головне — результат. Бідний хлопчина в тебе закохався. Він подбає про коней краще, ніж ми б самі це зробили. Адже його попросила ти. — Келен недовірливо подивилася на нього. — Ти справляєш враження на чоловіків, — запевнив її Річард.

Її усмішка згасла. На обличчі знову з'явилося загнаний вираз. Річард зрозумів, що занадто близько підійшов до її таємниці, і не став більше нічого говорити. Коли вони покінчили з вечерею, Келен підійшла до тазика, вмочила в воду краєчок рушника і попрямувала до Зедда. Вона дбайливо протерла Чарівникові обличчя і подивилася на Річарда.

— Все так само. Будь ласка, Річард, лягай спати, я постережу перша, добре?

Він кивнув, опустився на ліжко і через кілька секунд заглибився в сон. Келен розбудила його ближче до ранку. Коли вона заснула, Річард вмився холодною водою, намагаючись остаточно прогнати сон, сів на лавку і, притулившись до стіни, став чекати, готовий до будь-яких неприємностей. Він смоктав сушені фрукти, намагаючись позбавитися від неприємного присмаку в роті.

За годину до сходу сонця пролунав нетерплячий стук у двері.

— Річард, — покликав приглушений голос, — це Білл. Відчини. У нас неприємності.

Річард поквапився відчинити. Келен, протираючи очі, скочила з ліжка. Вона схопилася за ніж. Важко дихаючи, Білл протиснувся всередину і притулився до дверей. На лобі в нього виступили краплі поту.

— Що? Що трапилося? — Запитав Річард.

— Усе було спокійно, — видихнув Білл, — поки не з'явилися два хлопці. Невідомо звідки. Здорові. Шиї товсті. Світловолосі. Досить симпатичні. Озброєні до зубів. Таким краще на очі не потрапляти. — Він важко дихав.

Річард кинув швидкий погляд на Келен. Не було ніяких сумнівів в тому, хто ці люди. Ясно, що тих неприємностей, які Чарівник наслав на Квод, виявилося недостатньо.

— Двоє? — Перепитав Річард. — Ти впевнений, що не більше?

— Я бачив, як увійшли двоє, але й цього вистачило. — Очі Білла неспокійно поглядали з-під навислих брів. — Один — весь пошарпаний. Одна рука на перев'язі, на іншій — сліди від кігтів. Хоча не дуже-то вони його турбують. Як би там не було, вони почали розпитувати про жінку, яка, по їхньому опису, дуже схожа на цю даму. Тільки вони говорили, що вона одягнена в біле плаття. Молодці попрямували до сходів, але тут піднялася сварка. Кожен хотів бути першим. Ваш рудий друг стрибнув на того, з перев'язаною рукою, і перерізав йому горло від вуха до вуха. Зате його друг одним махом скосив півдюжини моїх завсідників. Ніколи такого не бачив. І раптом, ніби його тут і не було, зник, розчинився. Тільки кров всюди. Ті, що залишилися, зараз сперечаються, хто перший у черзі на… — Білл глянув на Келен і провів рукою по лобі. — Ренді виводить коней до заднього ганку, доведеться вам негайно вирушити в дорогу. Їдьте до Еді. Через годину зійде сонце. Гончі можуть дістатися тільки години через дві, так що ви в безпеці. Якщо, звичайно, не будете зволікати.

Річард схопив Чейза за ноги, Білл — за плечі. Звелівши Келен замкнути двері і зібрати речі, вони з Чейзом на руках спустилися по чорних сходах і вийшли у двір, в дощ і темряву. Падаюче з вікон світло відбивалося в калюжах, кидаючи золотаві відблиски на мокрі боки коней. Ренді неспокійно чекав, тримаючи коней за вуздечку. Вони опустили Чейза на носилки і, намагаючись ступати якомога тихіше, побігли вгору по сходах. Білл перекинув через плече Зедда. Річард і Келен накинули плащі і взялии дорожні мішки. Всі втрьох: Білл, Річард і Келен, вихором спустилися по сходах і вибігли у двір.

Переступивши через поріг, вони мало не наступили на розпростертого на землі Ренді. Піднявши очі, Річард побачив рудоволосого з ножем у руці. Той зробив випад. Річард відсахнувся, ледь уникнувши удару. Рудий повалився обличчям в бруд. Оскаженілий, він з вражаючою швидкістю піднявся на коліна і тут же завмер, побачивши в дюймі від свого носа вістрі меча. Повітря наповнився металевим дзвоном. З рудих пасм стікали бруд і вода. Річард легенько повернув меч і плазом вдарив рудого по голові. Той осів в бруд.

Білл уклав Зедда на носилки. Келен схилилася над Ренді. Одне його око заплило, дощ періщив по обличчю. Юнак застогнав, але побачивши здоровим оком Келен, тут же посміхнувся. Зрадівши, що Ренді дешево відбувся, Келен рвучко обняла його і допомогла піднятися на ноги.

— Він стрибнув на мене, — вибачаючись сказав Ренді. — Пробачте мені.

— Ти хоробрий юнак. Тобі нема за що просити вибачення. Спасибі, що допоміг нам. — Вона повернулася до Білла. — І тобі теж.

Білл посміхнувся і кивнув. Зедда і Чейза швидко накрили ковдрами і непромокаючою тканиною. Дорожні мішки приторочили до сідел. Білл сказав, що припаси для Еді вже прив'язані до сідла вартового кордону. Річард і Келен скочили на коней. Келен кинула Ренді срібну монетку.

— Це тобі, як я обіцяла, — сказала вона. Ренді зловив монетку і посміхнувся.

Річард нахилився, потиснув Ренді руку і від усієї душі подякував хлопцеві, потім повернувся до Білла.

— Послухай! Я хочу, щоб ти все заніс в конторську книгу. Внеси туди весь збиток, витрачений час, заподіяні неприємності і так далі, навіть пам'ятники на могилу. Я хочу, щоб ти вніс туди і справедливу плату за порятунок наших життів. А якщо радники відмовляться платити, поясни їм, що врятував життя братові Першого Радника, і Річард Сайфер сказав, що якщо вони не заплатять, то він сам знайде винного і виставить його голову на спис на галявині перед