Бенкет круків - Джордж Мартін

Це його вразило в саме серце.

— Роберт не був чудовиськом.

— Він на трон свій видерся по трупах дітей,— сказала вона,— хоча, не заперечую, до Джофрі йому було далеко.

Джофрі. Вродливий був хлопчина, високий і дужий як на свій вік, але нічого більше доброго про нього й не скажеш. Серу Арису соромно було згадувати всі ті рази, коли він за хлопцевим наказом лупив бідолашну Старківну. Коли Тиріон саме його обрав у супровід Мірселлі в Дорн, Арис на знак подяки запалив Воїну свічку.

— Джофрі мертвий, його отруїв Куць,— мовив Арис; він би в житті не подумав, що карлик здатен на такий мерзенний злочин.— Тепер король — Томен, а він на свого брата зовсім не схожий.

— І на сестру теж.

Це таки була правда. Томен — маленький добряк, страшенно старанний, та останній спогад Ариса про нього — як він плаче на причалі. Мірселла не зронила ні сльозинки, хоча це вона полишала рідну оселю й огнище, щоб своєю цнотою скріпити державний союз. Якщо по правді, сестра хоробріша за брата, кмітливіша та впевненіша. Розум у неї меткіший, а манери кращі. Вона ніколи нічого не боялася, навіть Джофрі. «Насправді це жінки — сильна стать». Арис мав на увазі не тільки Мірселлу, а і її матір, і свою власну матір, і королеву колючок, і вродливих та смертоносних гадюк Червоного Гада. І князівну Аріанну Мартел — її понад усе.

— Не заперечуватиму,— хрипко озвався він.

— Ні? Бо не можеш! Мірселла більше пасує, щоб правити...

— Син передує дочці.

— Чому? Який бог це вигадав? Я — батькова спадкоємиця. Чи мені зректися своїх прав на користь брата?

— Ви перекручуєте мої слова. Я не казав... у Дорні все інакше. В Сімох Королівствах ніколи не правила королева.

— Перший Вісерис хотів, щоб престолонаслідницею стала Рейніра, ти не забув? Та коли король помирав, лорд-командувач королівської варти вирішив по-іншому.

Сер Кристон Коул. Кристон Царетворець нацькував брата на сестру й розсварив королівську варту, викликавши жахливу війну, яку співці потім назвали Танком драконів. Дехто каже, що зробив він це через амбіції: королевич Ейгон був зговірливіший, ніж його свавільна старша сестра. Інші приписують йому шляхетніші мотиви, доводячи, що він просто захищав стародавні андальські звичаї. А дехто взагалі пліткує, що сер Кристон, перш ніж убратися в біле, був коханцем королівни Рейніри, тож хотів помститися жінці, яка його зневажила.

— Царетворець вчинив страшне зло,— сказав сер Арис,— і страшно поплатився за це, але...

— ...але Семеро, можливо, послали тебе сюди саме для того, щоб один білий лицар направив те, що зіпсував інший. Ти вже знаєш, що батько мій, коли повертатиметься у Водосад, збирається взяти з собою Мірселлу.

— Щоб захистити від тих, хто може тут її скривдити.

— Ні. Щоб забрати її від тих, хто може її тут коронувати. Княжич Оберин Червоний Гад, якби дожив, сам одягнув би їй на голову корону, а от батькові моєму бракує мужності,— жінка звелася на ноги.— Ти кажеш, що любиш дівчинку, як любив би рідну дочку. А ти б дозволив, щоб твою дочку позбавили прав і замкнули у в'язниці?

— Водосад не в'язниця,— слабко запротестував Арис.

— У в'язниці немає фонтанів і не ростуть фіги, ти про це? Та щойно дівчинка там опиниться, вирватися звідти вже не зможе. Так само, як і ти. Гота про це подбає. Ти не знаєш його так, як я. Він, якщо його збурити, страшна людина.

Сер Арис нахмурився. Поряд з норвоським капітаном-здорованем з пошрамованим обличчям він завжди почувався неймовірно тривожно. «Подейкують, він і спить, поклавши біля себе оту величезну барду».

— Чого ви чекаєте від мене?

— Лише виконання своєї присяги. Захищати Мірселлу навіть ціною власного життя. Обороняти її... і її права. Одягнути корону їй на голову.

— Я дав обітницю!

— Джофрі, а не Томену.

— Так, але Томен — добрий хлопчик. З нього буде кращий король, ніж був Джофрі.

— Однак не кращий, ніж Мірселла. І вона любить хлопчика. Переконана, що вона ніколи не дозволить його скривдити. За законом Штормокрай належить йому, оскільки лорд Ренлі нащадків не залишив, а лорд Станіс позбавлений цивільних і майнових прав. А з часом до хлопчика перейде і Кичера Кастерлі — через його леді-матір. Він стане наймогутнішим лордом у королівстві... проте на Залізному троні по праву повинна сидіти Мірселла.

— Але ж закон... я не знаю...

— Зате знаю я,— підвелася вона, й довге чорне сплутане волосся впало їй аж до пояса.— Ейгон Дракон створив королівську варту з її обітницями, але те, що створив один король, може скасувати — або змінити — інший. Раніше лицарі королівської варти служили пожиттєво, однак Джофрі вигнав сера Баристана, щоб одягнути плаща на свого пса. Мірселла все зробить, щоб ти був щасливий, та й мене вона любить. І якщо ми попросимо, вона дозволить нам одружитися,— Аріанна, огорнувши його руками, обличчям притулилася йому до грудей. Голова її лягла рівно йому під підборіддя.— Тож ти, якщо захочеш, матимеш і мене, і свій білий плащ.

«Вона мене мордує».

— Ви же знаєте, як я цього хочу, але...

— Я — князівна Дорнська,— мовила вона своїм хрипкуватим голосом,— і не годиться змушувати мене благати.

Сер Арис занюхав аромат парфумів у неї у волоссі й почув, як б'ється серце в її грудях, що притислися йому до грудей. Тіло його відгукувалося на її близькість, і він розумів, що вона теж це відчуває. Поклавши руки їй на плечі, він збагнув, що вона тремтить.

— Аріанно? Князівно? Що з вами, кохана?

— Невже я мушу все пояснювати, сер? Мені страшно. Ти мене кохаєш, але відвертаєшся від мене в той час, коли я найбільше тебе потребую. Невже це так ганебно з мого боку — жадати лицаря, який захистить мене?

Він ще ніколи не помічав у її голосі такої вразливості.

— Авжеж, ні,— мовив Арис,— але ж у вас для захисту є батькові гвардійці, то навіщо...

— Батькових гвардійців я і боюся,— поскаржилася вона дитячим голосочком, наче вона молодша від Мірселли.— Саме батькові гвардійці закували моїх любих кузин у ланцюги.

— Які ланцюги? Я чув, вони живуть з усіма вигодами.

Аріанна гірко розсміялася.

— А ти їх бачив? А