Легковажна наречена - Аліна Амор

Думаю, виглядала я зараз ненабагато краще за Крістіана: розпатлана, заплакана, на руках сліди крові після того як він схопив мене в коридорі…

Райан обернувся до слуги:

- Поль, будь ласка, подбай про Евелін…

Герцог стиснув мої долоні наостанок, знову відкрив портал і зник у ньому.

Я ж подивилась на свої руки з кровавими розводами та скривилася і це не промайнуло мимо уважного погляду Поля. Він услужливо запитав:

- Пані хотіли б прийняти ванну?

О, ванна - це чудова ідея. Кров Крістіана після того, як розбила йому ніс потрапила мені на волосся, а звідти і на спину. Спочатку мені було не до цього, але чим далі, тим гидкішими ставали відчуття від липкої тканини. Хотілося здерти з себе сукню та запрати, а ще краще – викинути та забути.

- Так, валяй! - уже не фільтруючи що несу, втомлено махнула рукою я.

І тільки помітивши, як здивовано витяглося обличчя дворецького, виправилась:

- Буду вдячна, якщо приготуєте ванну.

Поль кивнув, запропонував сісти на диван, але я чемно відмовилася, і він пішов. Сидіти зараз точно не зможу, тільки нервово ходити по кімнаті і заламувати руки.

Я підійшла до вікна, виглянула в нього та побачила море… Ідея прийшла миттєво, і я, не задумуючись, швидко вийшла з кімнати, а слідом і з дому, вийшла у внутрішній двір і побігла до води.

Дім Райана теж знаходився на скелі, як і замок дядька, і я подумала: раптом тут є вихід до моря? Мені пощастило бо метрів за п'ятдесят дійсно виднілися кам'яні сходи, що вели вниз. Я збігла по ним і ні хвилини не зволікаючи, стягнула з себе через голову ненависну сукню. Кинула її на каміння, швидко скинула туфлі, і залишившись в одних панталончиках та легкій нижній сорочці довжиною до середини стегна з насолодою увійшла у воду.

Ооо... Та це ж чистий кайф...

Я ніколи раніше не відчувала такого задоволення купаючись у морі. Вода змивала мою злість та напругу, а натомість дарувала радість та умиротворення.

Ніч була безхмарною і напрочуд ясною, а місяць молодим та серповидним. У Мірадейї взагалі зазвичай дуже світлі ночі, якщо небо не затягнуте хмарами. І от сьогодні заворожливо мерехтіли яскраві зорі, співали цвіркуни, а легкий бриз приносив запах бузку, що цвів на скелі.

Плавала і ніжилася я довго, вода була по-літньому теплою, добре прогрітою за день. Коли втомлювалась від плавання - лягала на спину і насолоджувалася відчуттям розслабленості та легкої втоми м'язів. Повітря ставало все більш прохолодним і виходити з лагідного і затишного, як парне молоко моря не хотілося.

Час від часу я бачила на скелі слуг, які приглядали за мною. Мабуть, хвилювались, щоб їх дивна нежданна гостя ненароком не потонула.

І в мою бідову голову почали приходити критичні думки.

Ну навіщо мені мозок якщо я ним не користуюсь?!

Ось так завжди, піддаюся емоціям, роблю необдумані вчинки і говорю дурні слова. А потім шкодую…

Але нічого уже не вдієш, правда спливла. Точніше, я сама все вибовкала як на духу… Ну й нехай! Набридло брехати.

Ще я ніяк не могла зрозуміти вчинок Крістіана. Хіба це той самий романтичний закоханий хлопець із щирими променистими очима, якого я знала? Невже я зовсім не розбираюся в людях? Його дії ніяк не в'язалися з тим образом, що зберігся у моїй пам'яті.

Після чергового запливу, я глянула на скелю та помітила на ній Райана, і радісно помахала йому рукою. Давно він там стоїть і спостерігає за мною? Наречений завмер, а його обличчя ніби закам'яніло.

Я ж згадала все, що сьогодні наговорила йому. І не лише йому. Це ж треба було так втратити контроль над собою!

Він, напевно, дуже невдоволений. Можливо навіть знову казиться.

А тут ще й його наречена купається напівголою в морі на радість слугам. Це ж у моєму світі нормально у бікіні на пляжі дефілювати, а тут жінки в принципі не плавають у відкритих водоймах. Показатись перед чоловіком у нижній сорочці можна хіба якщо ви одружені. А мокрою вона ще й виявилася напівпрозорою та прилипла до тіла.

Все це я зрозуміла коли почала вибиратися на берег. Дно було гальковим, камінці впивалися гострими бочками у стопи і швидко вийти не виходило. Кілька разів я мало не навернулася, балансуючи на слизьких камінцях. Але поки герцог обходив скелю по кам'яних сходах я все ж встигла вийти на берег та натягнути на себе криваву сукню. Косо-криво, але вже краще ніж нічого. А іншого одягу нема! І ще це відчуття сухого одягу поверх мокрої білизни. Брр…

Мокра спідня сорочка одразу почала проступати вологою на оксамиті сукні, а вода з волосся потекла по спині, так що вигляд у мене був іще той, а про відчуття я й взагалі мовчу. Я засунула ноги в туфлі та підняла голову.

Райан підійшов зовсім близько й уважно глянув у вічі. Потім так само мовчки поклав долоні мені на потилицю, запустив пальці у мокре волосся, притягнув і поцілував.

О так! Те що треба!

Спочатку ніжно і ласкаво, але чим далі тим все спрагліше, поглиблюючи поцілунок і затягуючи у вир солодких п’янких відчуттів.