Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

— Ти посвячений в її таємницю. І Чейз теж, я по очах бачу. Всі знають, крім мене. Сьогодні вночі вона спробувала мені сказати, але не змогла. Даремно вона боїться мене втратити. Такого просто не може трапитися.

— Річард, Келен — чудова людина, але вона не для тебе. Вона не для тебе.

— Чому?

Зедд взявся зосереджено струшувати з рукава порошинки, уникаючи дивитися другові в очі.

— Я пообіцяв нічого не говорити тобі до тих пір, поки вона сама не вважатиме за потрібне це зробити. Доведеться тобі повірити мені на слово. Вона не може стати тим, ким ти хочеш. Знайди іншу дівчину. Земля кишить ними. Та що там, половина народу — жінки. По-моєму, у тебе багатий вибір, так що вибери іншу.

Річард обхопив руками коліна і відвернувся.

— Добре.

Зедд здивовано підняв очі, усміхнувся і поплескав юнака по спині.

— Добре. Але за однієї умови, — додав Річард, вивчаючи поглядом прикордонні лісу. — Ти повинен відповісти на одне питання. Тільки чесно. Як самому собі. Якщо скажеш «так», я зроблю те, про що ти просиш.

— Одне? Одне питання? — Обережно запитав Зедд, притиснувши до тонких губах кістлявий палець.

— Одне питання.

— Гаразд. Одне питання, — погодився Зедд після хвилинного коливання.

Річард повернувся до старого. Очі його спалахнуло гнівом.

— Якщо б хто-небудь сказав тобі перед весіллям… Ні, не так, хай тобі навіть легше буде відповісти «так»… Якби той, кому ти довіряєш, старий друг, якого ти любиш, як батька… Так от, якби він прийшов до тобі і сказав: «Обери іншу», — ти б його послухався?

Зедд відвів очі й глибоко зітхнув.

— Прокляття! Будь впевнений, тепер-то я запам'ятаю, що не слід дозволяти Шукачеві задавати питання. — Він підняв сир і відкусив шматочок.

— Я теж так думаю.

Зедд жбурнув сир у темряву.

— Зрозумій, Річард, це нічого не змінює! Між вами нічого не буде! Я це говорю не для того, щоб образити тебе. Я люблю тебе як сина. Якщо б я міг змінити світ, я б зробив це для тебе! Мені дуже хотілося б, щоб все було по-іншому, але це неможливо. Між вами нічого не вийде. Келен це знає, і якщо ти будеш стояти на своєму, то нічого не досягнеш і заподієш їй біль. Я знаю, ти цього не хочеш.

— Ти сказав, — в голосі Річарда звучала спокійна впевненість, — ти сказав, що я Шукач. Я знайду спосіб змінити світ.

— Хотілося б мені, мій хлопчику, щоб це було можливо, але тут ти помиляєшся. — Зедд сумно похитав головою.

— Але що ж мені робити? — В розпачі запитав Річард.

Старий друг обняв його слабкими руками і притиснув до себе. Річард відчув озноб.

— Просто залишайся її другом. Це саме те, чого вона потребує. Нічим іншим ти стати не зможеш.

Річард мовчки кивнув у обіймах Зедда.

Через кілька хвилин Шукач відсунувся і кинув підозрілий погляд на Чарівника.

— А навіщо ти прийшов?

— Посидіти з другом.

Річард похитав головою.

— Ти прийшов як Чарівник, щоб дати Шукачеві пораду. Так говори, з чим завітав.

— Гаразд. Я дійсно прийшов як Чарівник, щоб вказати Шукачеві на серйозну помилку, яку той мало не зробив.

Річард прибрав руки з кістлявих плечей старого, але продовжував дивитися йому в очі.

— Я знаю. Шукач не повинен піддавати себе ризику, бо так він піддає ризику всіх.

— І все ж ти це зробив, — не відступав Зедд.

— Назвавши мене Шукачем, ти прийняв не тільки те хороше, що є у мені, але і погане теж. Я ще не встиг звикнути до відповідальності. Коли бачиш, що друг потрапив в біду, важко утримати себе і не кинутися йому на виручку. Я знаю, що не зможу більше дозволити собі подібну розкіш. Вважай, що догану зроблено.

— Ну що ж, ця частина пройшла вдало. — Зедд посміхнувся. Хвилину він сидів нерухомо, потім обличчя його стало суворим. — Але, Річард, проблема набагато складніша, ніж здається. Ти повинен зрозуміти, що, як Шукач, можеш приректи на смерть невинних людей. Щоб зупинити Даркена Рала, тобі доведеться відвернутися від тих, кого можна було б врятувати. Воїн завжди пам'ятає в запалі битви про те, що якщо він нагнеться до поваленого товариша, то може отримати ніж у спину. Щоб перемогти, він зобов'язаний продовжувати бій, не звертаючи уваги на благання про допомогу. Ти повинен навчитися цьому, щоб перемогти. Іншого способу не існує. Ти повинен випалити це в собі розпеченим залізом. Ти вступив в смертельну сутичку. На карту поставлені долі світу. Багато зватимуть тебе на допомогу. Не тільки воїни, але й мирні жителі. Даркен Рал, не роздумуючи, вб'є кожного, щоб досягти бажаної перемоги. Ті, що б'ються на його боці, готові на все. І ти теж повинен бути готовий до всього. Подобається тобі це чи ні, але правила встановлює нападаючий. І ти повинен грати за ними, або тобі доведеться по них же померти.

— Але звідки у Рала прихильники? Як же хтось може підтримувати його? Даркен Рал хоче принизити всіх і кожного. Зробитися володарем світу. Як вони можуть за нього боротися?

Чарівник притулився до скелі і окинув навколишні пагорби таким поглядом, ніби йому відкривалося щось, приховане від непосвячених. Голос старого наповнився гіркотою.

— Це тому, Річард, що багато людей мають потребу в тому, щоб хтось їх очолив. Засліплені жадібністю та егоїзмом, вони в кожному шукають суперника. Вони мріють про ватажка, який зрубає високі дерева, щоб сонце дійшло і до них. Вони впевнені, що жодне дерево не повинно бути вище куща, щоб усім діставалося світла