Буря Мечів - Джордж Мартін
— Першу варту беру на себе,— сказала Брієнна серу Клеосу, й незабаром Фрей уже стиха похропував.
Джеймі сидів, відкинувшись на стовбур дуба та міркуючи, що зараз роблять Серсі з Тиріоном.
— А у вас є брати чи сестри, міледі? — поцікавився він.
Брієнна підозріливо скосила на нього оком.
— Ні. Я у батька єдина дитина.
— Єдиний син, ви хотіли сказати,— хихикнув Джеймі.— Він вас і вважає сином? Бо дочка з вас дуже дивна, це точно.
Вона без слів відвернулася, міцно стиснувши руків’я меча. «От жалюгідна істота!» Дивним чином вона йому нагадала Тиріона, хоча, на перший погляд, немає на світі двох людей, які б відрізнялися більше. Можливо, саме думкою про брата були продиктовані його наступні слова:
— Я не хотів вас образити, Брієнно. Пробачте.
— Ваші злочини вже не пробачити, Царевбивце.
— Знову це прізвисько! — Джеймі марно смикнув ланці.— Чому я вас так дратую? Я вас нічим не скривдив, наскільки знаю!
— Але декого ви скривдили. Того, кого присягалися захищати. Слабкого, невинного...
— ...короля? — (Завжди все зводилося до Ейриса!) — Не тобі судити про те, на чому ти не тямишся, дівко.
— Мене звати...
— Брієнна, так. Тобі ніхто не казав, що ти така ж нудна, як і потворна?
— Вам не вдасться мене розсердити, Царевбивце.
— Якби я дуже постарався, вдалося б.
— Навіщо ви давали обітницю? — вимогливо запитала вона.— Навіщо вдягати білий плащ, якщо збираєшся зрадити все, що він означає?
Навіщо? Як можна це пояснити, щоб вона зрозуміла?
— Я був хлопчаком. П’ятнадцять років! Для такого юного хлопця це — велика честь.
— Це не відповідь,— презирливо мовила вона.
«Правда тобі не сподобається». До королівської варти він приєднався через кохання, звісна річ.
Батько забрав Серсі до двору, коли їй було дванадцять, сподіваючись на її шлюб з королевичем. Він відкидав будь-які пропозиції руки й серця, тримаючи її біля себе у Вежі правиці, поки вона не підросте й не стане справжньою жінкою, ще вродливішою, ніж була. Без сумніву, він чекав, поки подорослішає королевич Вісерис, або ж поки помре на родиві Рейгарова дружина. Елія Дорська не могла похвалитися міцним здоров’ям.
Тим часом Джеймі прослужив чотири роки зброєносцем у сера Самнера Крейкгола й заробив собі остроги за боротьбу з братством королівського лісу. Та коли він дорогою в Кичеру Кастерлі ненадовго навідався на Королівський Причал, здебільшого щоб побачитися з сестрою, Серсі відвела його вбік і шепнула, що лорд Тайвін збирається одружити його з Лайсою Таллі, навіть уже запросив лорда Гостера в місто — обговорити посаг. Та якщо Джеймі вбереться в біле, він зможе назавжди лишитися біля Серсі. Старий сер Гарлан Грандисон переставився уві сні — чим не смерть для людини, в якої на гербі сплячий лев? Ейрису знадобиться юнак на його місце, то чого ж не взяти ревучого лева замість сплячого?
«Батько ніколи не погодиться»,— заперечив Джеймі.
«Король його не питатиме. А коли все закінчиться, батько не зможе чинити спротив — не відкрито. Ейрис он серу Іліну Пейну втяв язика тільки за те, що той хвалився, буцімто насправді Сімома Королівствами керує правиця. Він був капітаном правициної варти, але батько не наважився втрутитися! І тут не втручатиметься».
«Але,— сказав Джеймі,— Кичера Кастерлі...»
«Тобі якась кичера потрібна? Чи я?»
Він пам’ятав ту ніч, так наче все було вчора. Вони провели її в старому заїзді у В’юнкому провулку, подалі від допитливих очей. Серсі прийшла до брата, вдягнувшись як проста служниця, і це чомусь ще більше розпалило його. Джеймі ще не бачив її такою пристрасною. Щоразу як він засинав, вона його будила. На ранок Кичера Кастерлі здавалася невеликою ціною за можливість завжди бути поряд з сестрою. Джеймі погодився, і Серсі обіцяла все влаштувати.
За місяць у Кичеру Кастерлі прилетів королівський крук з повідомленням, що Джеймі обрано в королівську варту. Йому наказувалося з’явитися перед королем під час великого турніру в Гаренхолі, щоб дати обітницю й одягнути плащ.
Інвеститура звільнила Джеймі від Лайси Таллі. Що ж до решти, все пішло шкереберть. Батько ще ніколи так не лютував. Він не міг виступати відкрито (щодо цього Серсі не помилилася), але звільнився з посади правиці під якимсь незначним приводом і повернувся в Кичеру Кастерлі, забравши з собою дочку. Замість бути разом, Серсі з Джеймі помінялися місцями, й він опинився сам-один при дворі, вартуючи божевільного короля, поки четверо маломожних лордів по черзі зміняли на посаді його батька, ходячи по лезу ножа. Правиці так швидко вивищувалися й падали, що їхні герби Джеймі пам’ятав краще за їхні обличчя. Правицю з рогом достатку й правицю з танцюючим грифоном вислали у вигнання, а от правицю з булавою і кинджалом, скупавши в дикополум’ї, спалили живцем. Останнім був лорд Росарт. На гербі в нього красувався запалений смолоскип; невдалий вибір, якщо зважати на долю його попередника, та алхімік серйозно піднісся, адже розділяв пристрасть короля до вогню. «Слід було втопити Росарта, а не живіт йому розпорювати».
Брієнна й досі чекала на його відповідь.
— Ви,— заговорив Джеймі,— ще юна й не могли знати Ейриса Таргарієна...
Цього вона й чути не хотіла.
— Ейрис був божевільний і жорстокий, ніхто ніколи цього не заперечував. Алє ж він лишався королем, коронованим і помазаним. А ви присяглися його захищати.
— Знаю я, в чому я присягався.
— І що зробили...— вона нависала над ним — шість футів рябого, хмурого, кінськозубого осуду.
— І що зробили ви. Ми тут обоє царевбивці, якщо чутки правдиві.
— Я не чіпала Ренлі. І вб’ю кожного, хто таке каже.
— То починайте з Клеоса. А з того, через які руки він цю історію переказує, вам ще довго доведеться убивати.
— Брехня! Коли його світлість загинув, там була леді Кетлін, вона все бачила. Там була тінь. Свічки затріпотіли, повіяло холодом, а тоді хлянула кров...
— Ой, чудово,— розреготався Джеймі.— Зізнаюся, ти кмітливіша за мене. Коли мене побачили над мертвим королем, я й не подумав сказати: «Ні-ні, то не я, то тінь, жахлива холодна тінь!»
