П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Віднеси це пивовару.

Несан звично вклонився, пробурмотів «слухаюся, пане», і побіг виконувати доручення. Прочитати, що написано на папері, він не міг, але, оскільки мав бути бенкет і йому вже доводилося носити такого роду послання, ці написані в стовпчик слова швидше за все були замовленням. Несан був радий цьому необтяжливому дорученню: нічого не потрібно було робити, а заодно появилася можливість забратися на деякий час подалі від кухонного шуму і спеки. Звичайно, там завжди є шанс поцупити щось смачненьке — вся підготовлювана принадна їжа призначалася гостям, а не прислузі. Але іноді йому просто хотілося опинитися подалі від царюючого на кухні гармидеру і суєти.

Брілліант — андерець, чиє темне волосся майже все вилізло, а те, що ще залишалося, давно посивіло, крякнув, прочитавши принесений Несаном папір. І замість того, щоб відіслати Несана назад, велів йому притягти кілька важких мішків із зерном. Звичайна справа. Оскільки Несан був всього лише кухарчуком, будь-хто міг йому наказати що завгодно. Несан зітхнув, визнавши це покаранням за те, що занадто повільно йшов сюди і що не варто особливо поспішати назад.

Прямуючи до приміщень, куди складалися продукти, які поставлялися в маєток, він зазначив, що Броуні як і раніше стоїть на місці. Юнак зрадів, побачивши, що йому належить притягти лише десять мішків. Коли він закінчив, його негайно відіслали назад на кухню.

Все ще намагаючись віддихатися, він попрямував службовими коридорами на кухню. По дорозі траплялося багато народу, але, за винятком одного, всі слуги-хакенці. Так що кланятися довелося лише одного разу. Кроки луною розносилися по сходах, коли він піднімався до кухні, але перед самими дверима Несан зупинився.

Він подивився на сходи, що вели на третій поверх. На сходинках нікого. І в коридорі теж. Майстер Драммонд напевно повірить, якщо йому сказати, що пивовар наказав йому принести мішки. Майстер Драммонд зайнятий приготуваннями до вечірнього банкету, так що навряд чи поцікавиться, скільки було мішків, і вже, безумовно, не стане витрачати час на перевірку.

Тим часом Несан вже летів наверх через дві сходинки. Він твердо вирішив піти і швиденько глянути самому. На що і навіщо йому це треба, він і сам не знав.

На другому поверсі він бував лише двічі, а на третьому взагалі один раз, якраз тиждень тому, коли відносив новому помічникові міністра, Далтон Кемпбеллу, замовлену ним страву. Тоді один із службовців андерців велів Несану поставити піднос з нарізаним м'ясом на столі в порожньому кабінеті. На верхніх поверхах маєтку, в тому ж західному крилі, де розташовувалася і кухня, знаходилися і службові кабінети.

Кабінет міністра, по ідеї, повинен знаходитися на третьому поверсі. Судячи з того, що Несану довелося чути, у міністра багато кабінетів. Хоча навіщо йому більше одного, Неса ніяк не міг зрозуміти. І ніхто не потрудився йому це пояснити.

Несан чув, що на першому і другому поверхах західного крила розташовувалася величезна Бібліотека Андера. Там зберігалися відомості про багату і зразкову культуру країни, і вона притягувала в маєток вчених та інших важливих людей. Як вчили Несана, культура Андера — джерело гордості його громадян і предмет загальної заздрості.

На третьому поверсі східного крила знаходилися особисті покої міністра і його сім'ї. Його дочка, молодша Несана на пару-трійку років і, за чутками, повна негідниця, відбула в якусь академію. Неса бачив її лише здалеку, але порахував, що опис їй дали вірний. Старші слуги іноді шепотілися про андерського гвардійця, якого закували в ланцюги через те, що Марсі або Марсія — в залежності від того, хто розповідав, — звинуватила його в чомусь там такому. Версії були самі різні: гвардієць нічого не зробив, просто спокійно стояв на варті в коридорі; підслуховував панночку; згвалтував її.

На сходах почулися голоси. Несан завмер, затамувавши подих. Нічого страшного, просто хтось пройшов по першому поверху, внизу. Вгору ніхто не йшов.

На щастя, пані Хільдемара Шанбор, дружина міністра, рідко з'являлася в західному крилі, де працював Несан. Пані Шанбор була андеркою, що змушувала тремтіти навіть самих андерців. У неї був поганий характер, і їй не міг догодити ніхто і ніщо. Вона звільняла слуг лише за те, що вони наважилися підняти очі, проходячи повз неї по коридору.

Знаючі люди говорили Несану, що лице пані Шанбор цілком під стать характеру: теж страшне. Тих нещасних, що, проходячи повз неї по коридору, насмілювалися глянути на пані Шанбор, виганяли миттєво. І всі вони стали жебраками або жебрачками.

Жінки на кухні говорили, що в найближчі кілька тижнів пані Шанбор не побачить ніхто, тому що вона в черговий раз чимось дістала міністра і він нагородив її синцем під оком. Інші ж стверджували, що вона просто жалюгідна п'яничка. Одна з покоївок шепнула, що пані час від часу виїжджає з коханцем.

Несан дістався до верхньої сходинки. У коридорі третього поверху не було ні душі. Б'ючі у вікна сонячні промені падали на голу дерев'яну підлогу. Несан трохи постояв на майданчику біля сходів. Сюди виходили троє дверей. Він оглянув коридори праворуч і ліворуч, не знаючи, за яким піти.

Його ж може зупинити хто завгодно, від гінця і до стражника, і поцікавитися, а що він, власне, тут забув. І що він відповість? Несану якось зовсім не хотілося ставати жебраком.

Рівно настільки, наскільки він не любив працювати, він любив поїсти. Таке враження, що він постійно голодний. Звичайно, їжа була не такою гарною, як подавали гостям або знатним мешканцям маєтку, але цілком стерпною і в достатній кількості. А коли ніхто не бачив, вони з приятелями роздобувати собі вина і елю. Ні, йому зовсім не хочеться жебракувати.

Він обережно вийшов на середину майданчика. Щось гостре увігналося йому в ногу. Булавка. Булавка зі спіральною голівкою. Та, якою Беата зазвичай сколювала комір сукні.

Неса підняв її, не розуміючи, що це може означати. Можна взяти шпильку і потім віддати їй. Можливо, Беата зрадіє, що пропажа знайшлася. А може, і ні. Може, краще залишити