П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Енн лише посміхнулася.

Її план був занадто примітивним, але Зедд розумів аббатису. Врятувати сестер Світла необхідно, і не тільки тому, що вони полонянки жорстоких ворогів. Якщо шимів виженуть, то Джеган знову зможе керувати чаклунками і, відповідно, їх силою.

— Енн, страх може бути могутнім паном. Якщо деякі сестри Світла не повірять твоїм словам, що вони можуть звільнитися, ти не маєш права дозволити їм залишатися загрозою, хоч і мимовільною, для нас.

Енн скоса глянула на нього.

— Знаю, — Він просив її або врятувати їх, або вбити.

— Зедд, — м'яко, з співчуттям вимовила вона, — я не хочу про це говорити, але якщо те, що зробила Келен…

— Знаю.

Закликавши шимів, Келен вдалася до їх допомоги, щоб врятувати Річарду життя. Але всьому є своя ціна. В обмін на можливість утримати Річарда в світі живих до тих пір, поки він не видужає, Келен мимоволі позбавила шимів єдиного, що їм було необхідно, щоб залишатися в світі живих.

Душі. Душі Річарда.

Але в замку він буде в безпеці. Місце, де їх закликали, рятівний притулок для того, по чию душу вони прийшли.

Зедд підніс половинку тави до губ Ніссель. Та, усміхнувшись, відкусила солідний шматок. А потім дала йому відкусити від свого шматка, попередньо торкнувшись ним кінчика його носа. Шалапутство літньої знахарки, що вимазала йому, як маленька дівчинка, кінчик носа медом, викликало у чарівника смішок.

— А що було потім з цим твоїм котом, Шнирком? — Запитала нарешті Енн.

Зедд насупився, намагаючись пригадати.

— По правді кажучи, не пам'ятаю. Тоді тільки-тільки почалася війна з Д'харою, розв'язана іншим дідом Річарда, Панізом Ралом. Життя тисяч людей виявилася під загрозою. Мене ще тільки повинні були призначити Чарівником першого рангу. Ерілін була вагітна.

Напевно, у всій цій метушні ми його просто десь загубили. У замку повно місць, де водяться миші. Думаю, котяра визнав шниряння там більш привабливим, ніж життя біля двох зайнятих людей. — Зедд сковтнув від болючих спогадів. — Коли я переїхав до Вестланда і народився Річард, у мене завжди в пам'ять про Ерілін і рідний дім жив кіт.

Енн м'яко посміхнулася.

— Сподіваюся, ти не називав своїх котів Шнирками і у Річарда не виникне раптової асоціації.

— Ні, — прошепотів Зедд. — Ніколи не називав.

Несун! — Закричав майстер Драммонд. Несан стиснув губи, безуспішно, як він розумів, намагаючись не почервоніти. Ввічливо посміхаючись, він пробіг мимо хіхікаючих жінок.

— Так, пане?

— Принеси ще яблуневих полін, — махнув рукою майстер Драммонд в сторону чорного ходу.

Несан, поклонившись і вимовивши «слухаюся, пане», помчав за дровами. Хоча на кухні витали божественні аромати — від розігрітого масла, цибулі та спецій до апетитного запаху смаженого м'яса, — він був тільки радий забратися подалі від брудних котлів. Від їх постійної чистки і вискоблювання у нього боліли пальці. А ще він радів, що майстер Драммонд не велів принести ще і дубових полін.

Прямуючи підтюпцем під теплими сонячними променями до дровітні, він знову задумався над тим, навіщо міністру Шанбору могла знадобитися Беата. Вона, втім, сама-то була невимовно цьому рада. Схоже, всі жінки приходять в екстаз, коли їм надається можливість побачити міністра.

Несан же рівним рахунком нічого особливого в цьому чоловіку не бачив. В кінці кінців, у нього ж сивина в волоссі, і він старий. Несан не міг собі навіть уявити себе настільки старим, щоб стати сивим. Від однієї лише думки про це він кривився від огиди.

Коли він добіг до дровітні, щось привернуло його увагу. Він склав долоню козирком, щоб захистити очі від сонця, і озирнувся навколо. Спочатку він подумав, що приїхав черговий постачальник, але це виявився Броуні, все ще стояв з возом м'ясника.

Несан весь цей час був зайнятий справами на кухні й думав, що Беата вже поїхала. У будинку було багато інших виходів, І він ніяк не дізнався б, поїхала вона чи ні. А тому припустив, що Беата давно пішла.

Вже минуло не менше години, як вона піднялася нагору. Міністр Шанбор, напевно, хотів передати з нею послання м'ясникові. Яке-небудь особливе замовлення для гостей. Напевно він вже давно її відпустив.

То чому ж візок і досі тут?

Несан нахилився і взявши поліно, спантеличено похитав головою. Напевно, міністр Шанбор труїть їй якісь байки.

Він витягнув з дровітні другу деревинку. Чомусь жінки обожнюють слухати історії міністра, а він любить розповідати. Він постійно розмовляє з жінками, розповідає їм всяке-різне. Іноді на вечерях і бенкетах вони збираються навколо нього хіхікаючими купками. А може, вони просто проявляють ввічливість — міністр все таки, врешті-решт, важлива персона.

З ним, Несаном, дівчата ніколи не намагаються бути ввічливими, та й слухати його теж не дуже-то жадають. Несан набрав оберемок полін і пішов назад. Сам він вважав свої оповідання про те, як вони з приятелями напивалися, досить смішними, але дівчата чомусь не хотіли слухати їх.

Що ж, хоча б Морлі його байки подобаються. Морлі і іншим, хто спить з Несаном в одній кімнаті. Вони всі любили труїти один одному байки і всі любили напиватися. А чим ще зайнятися в рідкісні вільні години?

Втім, після колективних покаянь вони іноді могли перекинутися парою слів з дівчатами, якщо вся робота зроблена і не треба до неї повертатися. Але на Несана, як і на інших, колективні покаяння, ті жахливі речі, що на них розповідали, впливали досить сильно. Іноді, повернувшись додому, вони напивалися, якщо їм вдавалося поцупити вина або елю.

Коли Несан перетягав з дюжину оберемків, майстер Драммонд спіймав його