Легковажна наречена - Аліна Амор

- Амалія, Корделія, радий вас бачити! Ви як завжди прекрасні!

Тітку потішив цей комплімент, і вона прихильно посміхнулася:

- Дякую. Але, гадаю, вам час повернутися до бальної зали, - натякнула вона на нашу непристойно довгу відсутність на святі.

Райан погодився:

- Звісно, ми вже йдемо. Сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо я затримаю свою наречену ще на п'ять хвилин?

Графиня була проти, але, завагавшись, вирішила утриматися від суперечки і кивнула:

- Добре, ми повертаємося до палацу, і дуже сподіваємось, що ви скоро до нас приєднаєтесь, - і вони з Корделією розчинилися в темряві цієї чарівної ночі.

І навіщо я потрібна герцогу ще на п'ять хвилин?

Не встигла я додумати цю думку, як Райан легким рухом руки затяг мене в альтанку, обійняв за талію і поцілував.

Це було так несподівано, що я розгубилася. Але його губи виявилися такими ніжними, ніч темною, а квіти пахли так одуряюче, що в мене не з'явилося й думки про опір. Та який там опір? В голові стало гулко як у казані, тіло здавалося легшим за повітряну кульку, очі самі собою заплющилися, а ноги підкосилися. Якби наречений не тримав мене, я б упала. Я розчинилася без залишку у хвилюючих відчуттях. І коли тільки почала відповідати йому? Це було прекрасно, чарівно, п'яно, і не було ні сил, ні бажання переривати цей запаморочливий поцілунок.

Але його припинив Райан. Він так само обіймав мене за талію та з ніжною, ледь помітною посмішкою дивився в мої здивовані затуманені очі. Тільки зараз я помітила, що обвиваю його шию руками і тісно притискаюсь. Я ніяково прибрала руки і відступила на крок. Він легко відпустив. Мене одразу обійняла вечірня прохолода, і я навіть здригнулася від холодку, що пробіг по моїй спині.

Туман, що заповнив мою дурну голову, почав потроху розсіюватись. Здавалося, треба щось сказати, але слів не було. Не було нічого: ні думок, ні слів. Я заворожено дивилася на цього підступного спокусника і не могла видавити з себе жодного звуку. Він розумів це, і задоволена посмішка торкнулася його губ. Це трохи протверезило мене.

- Думаю, нам час повертатися? – голос Райана пролунав напрочуд тепло.

- Угу.

Це все, на що я була здатна в той момент.

___________________________

Настрій глави: Друга Ріка - Три хвилини