Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

- То ви пропонуєте мені залишитися і чекати, поки Сабіт порве ланцюг і вб'є мене?! Ні, дякую. Нізащо!... Я кохаю чоловіка, а не монстра!!! Не просіть мене.

- Тоді, тобі більше робити тут нічого! Жорик біля воріт… відвезе тебе! - Виштовхала мене на вулицю і зачинила за мною двері.

І я пішла. Пішла геть. Я розуміла, що там в підвалі, стоїть, прикутий ланцюгами до стіни, Сабіт. Що він може в любу хвилину вирватися і догнати, вбити і мене, і Марину, і Зеника. Я розуміла, що я не знаю цього чоловіка. І ніколи не знала. Його таємниці були тільки його. Він нічим не ділився зі мною. Він не довіряв мені. Він довірився тільки своїм людям - кухарці та охоронцю. То, значить хай вони і залишаються з ним, а я… А я піду. Якщо Сабіт не хотів розповідати мені всього, значить не така я і важлива для нього. Він не вважав за потрібне розділити свій біль зі мною. То чому я повинна залишатися?