П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Ні, Джиллі, клянуся, навіть і не думав. Я завжди з великою повагою ставлюся до андерців. Я кожен день торочу своїй мерзенній натурі, що в моїй душі і в моєму серці немає місця ненависті і жовчності, і молю Творця, щоб він дарував мені сили зміцнити мою слабку душу, або горіти мені у вічному вогні, — заторохтів він. — Я принесу тобі шумівки, Джиллі! Будь ласка, відпусти мене, щоб я за ними сходив!

— Давай, і зараз же, — відважила вона йому запотиличник. Потираючи палаюче вухо, несан помчав до вогню, над яким сохли шумівки. Схопив кілька штук, відніс їх Джиллі і вручив з максимальною повагою, яку тільки зміг зобразити, пам'ятаючи про те, що майстер Драммонд скоса стежить за ним, поза всяким сумнівом розмірковуючи, чи не побити його за те, що він не приніс шумівки раніше. Адже зараз він би вже виконував наказ повісити котел і відправитися за дровами.

Несан з поклоном простягнув шумівки.

— Сподіваюся, ти знайдеш у собі сили прийти на додаткове покаяння на цьому тижні. — Джиллі вихопила шумівки. — І які тільки приниження від вас нам, андерцям, доводиться терпіти!

— Так, Джиллі, я потребую додаткової покути. Дякую тобі, що нагадала.

Вона задоволено щось буркнула і повернулася до роботи. Несан, згораючи від сорому за те, що дозволив своїй брудній суті образити андерку, поспішив покликати на допомогу іншого кухарчука, щоб повісити важенний котел на гак. Він знайшов Морлі, який порався по лікоть в гарячій воді. Той дуже зрадів представленій можливості остудити руки, нехай навіть якщо для цього доведеться тягати котел.

Озираючись через плече, Морлі допоміг підняти важкий котел. Для нього це не було так важко, як для несана. Несан був худим, а Морлі — м'язистим.

— Сьогодні ввечері буде велика вечірка, — змовницьки посміхнувся Морлі. — Розумієш, що це означає?

Несан посмішкою підтвердив, що так, розуміє. Буде юрба гостей, шум. Сміх, пісні, багато їжі і випивки. Гості будуть все веселіше, вино і ель потечуть рікою, і якщо їм стануть підноситити неповні келихи і пляшки, ніхто не зверне на це уваги.

— Це єдина перевага в роботі на міністра культури, — зауважив Несан.

У Морлі здулися від напруги м'язи шиї — котел був дуже важкий. Він нахилився до Несана ближче.

— Ну, тоді тобі варто проявляти більше поваги до андерців, інакше позбудешся цієї переваги. А заодно даху над головою і їжі.

Несан кивнув. Він зовсім не хотів проявляти неповагу. Він зобов'язаний андерцям всім на світі. Але він постійно стикався з тим, що андерців занадто легко образити, хоча і розумів, що причина цих непорозумінь в його нечутливості і неуцтві, і вважав, що йому нема кого звинувачувати, крім себе самого.

Як тільки котел виявився на місці, несан закотив очі і висунув язика, зобразивши Морлі, як сьогодні вони надеруться до поросячого виску. Морлі відкинув руде, як у всіх хакенців, волосся з лоба і беззвучно зобразив п'яне ікання, а потім знову занурив руки в мильну воду.

Несан, посміхаючись, побіг за дровами. Проливні дощі, що було зарядили останнім часом, припинилися, хмари пішли на схід, і в повітрі пахло свіжістю і вологою землею. Нинішній весняний деньок обіцяв бути теплим. Вдалині сяяли на сонці свіжою зеленню засаджені поля. Часом, коли дув південний вітер, сюди доносився солоний запах моря. Але сьогодні морем не пахло, хоча в небі і кружляли кілька чайок.

Біжучи за черговим оберемком дров, несан кожен раз дивився на алею. Воза м'ясника все не було. Коли він закінчив тягати дубові поліна, туніка вся просякла потом. На цей раз Несан впіймав лише одну скалку, довжелезну, в подушечку великого пальця.

Набираючи дрова у дровітні з яблуневими полінами, він почув ритмічне поскрипування під'їжджаючого воза. Посмоктуючи палець і безуспішно намагаючись витягти зубами скалку, він нишком глянув в тінь величезних дубів, що росли вздовж алеї маєткі, і побачив Броуні, упряжного коня м'ясника. Людина, яка супроводжувала вантаж, йшла по іншу сторону воза, і зі свого місця Неса не бачив, хто це.

Крім м'ясника, в маєток приїздили ще багато людей: від вчених, що бажали відвідати бібліотеку Андера, до слуг з повідомленнями та доповідями. А ще сюди заглядало безліч добре одягнених людей з якимись іншими цілями.

Коли Несан вперше прийшов на роботу, його потрясли розміри не тільки кухні, де йому належало працювати, але всього маєтку. Він тоді боявся всіх і вся, розуміючи, що відтепер тут його новий будинок і йому доведеться пристосовуватися до роботи, якщо він бажає мати нічліг і їжу.

Мати веліла йому працювати як слід, і тоді, якщо йому пощастить, у нього буде будинок і їжа. Вона звеліла йому вести себе як належить, виконувати накази та слідувати правилам, навіть якщо вони здадуться йому суворими. І навіть якщо завдання буде обтяжливим, він повинен виконувати його беззаперечно, без всяких скарг.

Батька у Несана не було, вірніше, він не знав батька, хоча були чоловіки, які, як він вважав, могли б одружитися на його матері. У неї була своя кімната, надана роботодавцем, торговцем Ібсоном. Мати жила в місті, поруч з будинком пана Ібсона, в будиночку прислуги. Мати Несана теж працювала на кухні, готувала їжу. Вона могла приготувати все що завгодно.

Вона завжди поспішала погодувати Несана і не могла приділяти йому багато часу. Коли йому не потрібно було йти на покаяння, мати часто брала його на роботу, де могла наглядати за ним. Там він обертав рожен, виконував всякі доручення, мив дрібні предмети, підмітав подвір'я і частенько чистив стійла, де стояли упряжні коні пана Ібсона.

Мати була ласкава з ним. Несан знав, що вона дбає і турбується про нього. А ось чоловіки, з якими вона зрідка зустрічалась, в кращому випадку вважали Несана прикрою перешкодою. Дехто, бажаючи залишатися з його матір'ю наодинці, відкривав двері її кімнати і викидав хлопчину в ніч.