П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд
— Так, — підняв руку Зедд, закликаючи онука зупинитися. — Білі мармурові колони. Ти їх пам'ятаєш? Пам'ятаєш, що на них лежить?
— Дещо. Не все. Там були каміння в оправах, золоті ланцюги, срібний кубок, прекрасної роботи ножі, чаші, шкатулки. — Річард насупився, силкуючись пригадати покраще. Потім клацнув пальцями. — На п'ятій колоні ліворуч стояла пляшка. Я її запам'ятав, тому що вона здалася мені дуже красивою. Чорна пляшка із золотою філігранною кришкою.
На губах Зедда промайнула лукава посмішка.
— Абсолютно вірно, мій хлопчику! Це вона і є.
— І що мені потрібно зробити? Просто розбити її Мечем Істини?
— Просто розбити.
— І ніяких викрутасів? Ніяких заклинань читати не треба? Не ставити якимось особливим чином в особливе місце? Не чекати, коли місяць виявиться в потрібної фазі? Або якогось точного часу дня чи ночі? Не треба пару раз прокрутитися навколо себе? Ніяких викрутасів?
— Ніяких викрутасів. Просто розбий її мечем. Якби діяв я, то акуратно поставив би її на підлогу — на той випадок, якщо схиблю і поперевертаю її, і вона впаде на мармур і розіб'ється. Ну, так це я.
— Ну, значить, на підлозі. Я поставлю її на підлогу і розколю мечем. — Річард почав підніматися. — Все буде зроблено ще до завтрашнього світанку.
Схопивши онука за рукав, Зедд змусив його сісти на місце.
— Ні, Річард. Ти не зможеш.
Він відкинувся на спину, сумно зітхнувши.
— Не зможу що? — Поцікавився Річард, знову сідаючи.
Зедд кілька разів коротко зітхнув.
— Не зможеш повернутися за допомогою цієї твоєї сильфіди.
— Але ми повинні, — наполягав Річард. — Сильфіда доставить нас туди менше ніж за день. А поїздка по країні займе… Ну, не знаю. Тижні.
Старий чарівник похитав пальцем у Річарда перед носом.
— Сильфіда користується магією. Якщо ти відправишся з її допомогою, то помреш, не досягнувши Ейдіндріла. Ти будеш в надрах цієї істоти, будеш дихати її магією, аж поки ця магія зникне. І тоді навіть твого тіла не знайде ніхто.
Річард облизав губи, наїжачивши п'ятірнею волосся.
— Ти впевнений? Може, я встигну дістатися до місця перш, ніж магія зникне? Зедд, це важливо! Якщо навіть є ризик, ми повинні ризикнути. Я вирушу один. А Келен з Карою залишу тут.
У Келен серце пішло в п'яти при думці, що Річард виявиться в Сильфіді в той момент, коли магія зникне. Вона схопила його за руку, готова протестувати, але Зедд заговорив першим:
— Річард, послухай мене. Я — Чарівник першого рангу. І я тобі кажу: магія зникає. Якщо ти відправишся з допомогою сильфіди, ти загинеш. Ніяких «Може бути». Вся магія зникає. Ти повинен їхати звичайним способом.
Річард, підтиснувши губи, кивнув.
— Ну гаразд. Раз треба, так треба. Тільки часу піде куди більше. Як скоро ви з Енн… Зедд посміхнувся:
— Річард, ми занадто слабкі для подорожі, інакше неодмінно поїхали б з тобою. Але з нами все буде добре. А зараз ми тільки будемо затримувати тебе. Ти і сам можеш зробити все, що потрібно. Як тільки ти розіб'єш пляшку і вивільнити чари, то ось ці штуки, — він вказав на символи на підлозі, — нам про це тут же повідомлять. І тоді я відразу сотворю контрзаклинання. Але до того часу замок Чарівника буде вразливий. Надзвичайно могутні і небезпечні предмети можуть бути вкрадені, коли чарівні щити замку зникнуть. І після того, як я відновлю силу магії, їх зможуть використовувати проти нас.
— Ти знаєш, наскільки ослабне магія замку?
Зедд засмучено похитав головою:
— Прецедентів не було. Не можу передбачити точні наслідки, але вона ослабне напевно. Нам необхідно, щоб ти залишався в замку і захищав його, як ти і збирався. Ми з Енн прибудемо відразу ж, як покінчимо з цією справою. Ми на тебе сподіваємося. Ти можеш зробити це для мене, мій хлопче?
Річард кивнув, блиснувши очима, і взяв діда за руку.
— Звичайно. Можеш на мене покластися.
— Обіцяй мені, Річард. Обіцяй, що відправишся в замок.
— Обіцяю.
— А якщо не підеш, — тихо застерегла Енн, — то оптимістичний прогноз Зедда, що з ним все буде в порядку, може виявитися… невірним.
— Енн, ти так говориш, ніби… — Нахмурив брови Зедд.
— Якщо те, що я сказала, неправда, назви мене брехухою. Зедд прикрив долонею очі і промовчав. Енн повернула голову і подивилася Річарду прямо в очі.
— Я досить ясно висловилася? — Річард сковтнув.
— Так, мем.
— Це дуже важливо, Річард, — торкнувся Зедд його руки. — Але постарайся не скрутити собі шию по дорозі, гаразд?
— Зрозумів, — посміхнувся Річард. — Більше шансів дістатися до мети, якщо їхати швидко, але не стрімголов. — Зедд голосно засміявся.
— Значить, ти все ж мене слухав, коли був молодший.
— Завжди.
— Ну, тоді слухай і зараз. — Він знову звів кістлявий палець. — Ти не повинен користуватися вогнем, бажано зовсім. По вогню тебе зможе відшукати Шнирок.
— Яким чином?
— Ми вважаємо, що ця тварюка в пошуках орієнтується на вогонь. Шнирка послали спеціально за тобою. Тримайся від вогню подалі. І води теж бережися. Якщо доведеться перетинати річку, йди тільки по мосту, нехай навіть до нього багато днів шляху. Переходь струмки по жердинці, переповзай по мотузці, перестрибуй, якщо зможеш.
— Ти хочеш сказати, що ми можемо закінчити, як Юні, якщо наблизимося до води? — Зедд кивнув.
