Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

Ілма затремтіла і раптом уявила всіх тих, хто був тут до неї. Вони, немов примарні серпанки ночі, кружляли над порожньою галявиною. Ілма відчувала їхні  дотики до шкіри, до волосся, до серця. Їхні почуття, пережиті тут, проникли в її кров і бігли далі, розносячи по всьому тілу страх, відчай, надію...

– Ти відчуваєш? –  вона злякано подивилась на Даегара.

– Що?

– Привиди...

– Ні. Я не можу бачити те, що призначене для тебе. Зате я чую дзюрчання струмка, і це – знак, який здається мені хорошим.

Ілма глибоко зітхнула, і примарні  видіння тут же зникли, немов їх і зовсім не було.