Світляки на полі бою - В В Срібна

― Привіт батьку.

― Привіт, що сталося? Серйозний ти якийсь.

― Та Ян щось занадто рано встав, сказав, що Дем'ян до тебе пішов, а сам відпросився гуляти.

― Ось воно як. Дем'ян був у мене, у нього є мій дар.

― Невже, ти ж казав, що скоріш за все це кінець магії в нашій сім'ї?

― Добре, що помилився.

― Ти ж не змушуєш його жертвувати сном і тренуватися?

― Звісно ні. Я здивувався, коли він так рано прийшов. Сказав, що боїться, що Ян подумає, що той про нього забув.

Тут він побачив дітей, які вийшли з-за дому. У них на руках був заєць.

― А це ще що за тваринка?

― Ян сьогодні приніс, сказав, що його звати сніжок і що хоче його залишити. Я й дозволив. Тепер тягають його з собою.

Дід посміхнувся і сказав:

― Ти просто так хвилюєшся. Дем'ян одумається і перестане витрачати ніч на тренування, а Ян знайшов собі друга. Та і Мотря почала з ними бавитись.

― Може ти й правий.

З того дня Ян таємно спостерігав за тренуваннями брата, а за тим намагався повторити. Для нього це було дуже важко, але все ж у нього дещо виходило і він всім серцем вірив, що колись теж зможе користуватися магією.

Одного дня дід навчив Дем'яна тому самому вогнику. Дізнавшись трішки теорії, Ян виріши витратити всі сили, щоб повторити його.

― Дем'яне, батьку, ви повернулися. Вже скоро обід, а Яна все нема. Треба сходити за ним. Щось мені якось не спокійно.

― Не хвилюйся, ми його знайдемо.

― Добре, просто... Цього разу він пішов без свого зайця, тому я і почав хвилюватися.

― Не думаю, що щось сталося, може він знайшов ще когось.

― Не хвилюйся, я його знайду. Думаю він як і минулого разу біля лісу.- заспокоїв батька Дем’ян.

Прийшовши туди, Дем'ян здивувався оскільки брата там не було.

― Куди ж він міг піти... Може щось і справді трапилося?

― Ти йди перевір дорогу, але не далеко. Як дійдеш до перехрестя повертайся сюди та чекай на мене. Я схожу перевірю ліс.

― Добре.

Здивуванню діда не було кордону. Він побачив Яна який тримав на маленькій ручці створений собою вогник. Коли Ян його помітив, був в захваті, але через надмірну радість він швидко зник.

― Яне, як... Як ти це зробив?

― Дідусю! Не сварися. Я справді не хотів за вами підглядати!- малий опустив очі.

Дід був дуже щасливий. Підійшов до, Яна він міцно обійняв його.

― Чого ж я повинен сваритися? Це ж прекрасна новина! Таки випадки дуже рідкісні, щоб дві дитини й обидва маги! Чого ж ти відразу не сказав?

― Я боявся, що ти розсердився.

Дідусь поцілував малого в щоку.

― Тепер будеш займатися разом з братом. Впевнений, у вас дуже великий талант, а зараз пішли обідати.

― Добре!

― Яне! - Дем'ян підбіг, нагнувся й обдивився малого з усіх сторін. Ти так мене налякав! Ти в порядку? Чого ж ти пішов до лісу?

― Він просто боявся, що я буду сваритися за те, що він теж може володіти магією.

― Але як таке можливо? Ти ж казав.

― Значить у світи немає нічого неможливого, а тепер пішли додому.

Дізнавшись про це всі були шоковані, але він швидко пройшов і в їх душах була велика радість, адже в сім'ї народилися два маги.

Ян приклав руку до голови. Вона боліла. Все ж він не виспався.

― Ти в нормі?

― Так.

Він опустив руку і вони зайшли до писаря.

― Радий вітати вас, гетьмане.

Перед ними стояв чоловік з темним кучерявим волосся і коричневими очима. На лиці були завиті чорні вуса. Він стояв біля столу на якому лежала велика стопка паперів і листів.

― Я тільки сів все перебирати, тому  підписи потрібно буде поставити завтра.

― Добре, тоді до завтра.

Вони вже збиралися іти як писар сказав:

― Яне, вам прийшов лист. Від невідомого відправника.- він простягнув йому листа. На ньому була печать.

― Дякую.- Ян взяв листа і вийшов вслід за Максимом.

Відійшовши, він обперся на стіну і почав роздивлятися печать. Вона була синього кольору і випромінювала енергію. Це означало, що вона була зроблена магією. « Це міг зробити як хтось з моїх знайомих, так і маг який мені нашкодив. Може краще спочатку перестрахуватися, хоча діло може бути серйозне... Хай буде, що буде.» - подумав він і відкрив листа.

Дорогий брате, сподіваюся у тебе все гаразд. Не так давно Марія відправила листа... Не знаю навіть як це сказати. Прошу хвилювання зараз це поганий вихід тому прошу зберігай здоровий глузд. Батька більше немає. Він помер уві сні. Я їду додому і почну готуватися до поховань. Чекатиму тебе удома. Сподіваюсь, ти зможеш приїхати.