Буря Мечів - Джордж Мартін
«Тепер це моє завдання». Коли навчиться писати лівою рукою, звісно. Біла книга давненько не оновлювалася. Слід вписати дати смерті сера Мандона Мура й сера Престона Грінфілда, а також занотувати коротку криваву історію служби в королівській варті Сандора Клігана. Слід завести нові сторінки для сера Балона Свона, сера Озмунда Кетлблека і лицаря квітів. «Треба буде викликати септона, щоб намалював їхні герби».
Перед Джеймі лордом-командувачем був сер Баристан Селмі. На щиті в куточку його сторінки красувався герб дому Селмі: три пшеничні колоски, жовті на брунатному полі. Джеймі потішило й зовсім не здивувало, що сер Баристан не пожалів часу зробити запис про власну відставку, перш ніж покинути замок.
Сер Баристан з дому Селмі. Первородний син сера Лайонела Селмі зі Жнивовиці. Служив зброєносцем сера Манфреда Свона. В десять років отримав прізвисько Безстрашний, коли вбрався в позичені лати та з’явився як таємничий лицар на турнірі в Чорногавані, де його переміг і скинув з нього машкару Дункан, комашиний королевич. Висвячений у лицарі в шістнадцять років королем Ейгоном V Таргарієном після того, як виявив надзвичайну доблесть як таємничий лицар на зимовому турнірі на Королівському Причалі, перемігши королевича Дункана Дрібного і сера Дункана Довганя, лорда-командувача королівської варти. Зарубав Мейліса Монстра, останнього з нащадків Чорнопломеня, у двобої під час Війни дев’ятипенсових королів. Переміг Лормеля Лансьєра й Седрика Шторма, Бронзовобрамського Байстрюка. Зарахований у королівську варту в двадцять три роки лордом-командувачем сером Герольдом Гайтавером. Вистояв у зіткненні проти всіх претендентів на турнірі Срібного Мосту. Переможець рукопашної в Дівоставі. Доправив короля Ейриса II в безпечне місце під час Сутінь-дільської смути, попри отриману в груди стрілу. Помстив убивство свого побратима сера Гвейна Гонта. Врятував леді Джейн Свон та її септу від братства королівського лісу, перемігши Саймона Тойна й Усміхненого Лицаря й убивши першого. У Старгородському турнірі переміг таємничого лицаря Чорнощита й зірвав з нього машкару, викривши в ньому Нагірного Байстрюка. Одинокий переможець турніру лорда Стефона в Штормокраї, на якому скинув з коня лорда Роберта Баратеона, княжича Оберина Мартела, лорда Лейтона Гайтавера, лорда Джона Конінтона, лорда Джейсона Малістера й королевича Рейгара Таргарієна. Отримав поранення стрілою, списом і мечем у Битві на Тризубі, де бився разом з побратимами на боці Рейгара, королевича Драконстонського. Помилуваний і призначений лордом-командувачем королівської варти королем Робертом І Баратеоном. Служив у почесній варті, яка доправила леді Серсі з дому Ланістерів на Королівський Причал, де вона взяла шлюб з королем Робертом. Очолив атаку на Стару Весь під час заколоту Балона Грейджоя. Переможець турніру на Королівському Причалі у п’ятдесят сім років. Звільнений зі служби королем Джофрі І Баратеоном в шістдесят один ріку зв’язку з похилим віком.
Перша половина кар’єри сера Баристана була вписана крупним почерком сера Герольда Гайтавера, з притиском. Починаючи з поранення на Тризубі, можна було впізнати власний почерк Селмі — дрібніший і витонченіший.
В порівнянні з цим сторінка самого Джеймі була зовсім скупа.
Сер Джеймі з дому Ланістерів. Первородний син лорда Тайвіна й леді Джоанни з Кичери Кастерлі. У боротьбі проти братства королівського лісу служив як зброєносець лорда Самнера Крейкгола. Висвячений у лицарі в п’ятнадцять років сером Артуром Дейном з королівської варти за мужність на полі бою. Прийнятий у королівську варту в п’ятнадцять років королем Ейрисом II Таргарієном. Під час сплюндрування Королівського Причалу зарубав короля Ейриса II біля підніжжя Залізного трону. Відтоді отримав прізвисько Царевбивця. Помилуваний за свій злочин королем Робертом І Баратеоном. Служив у почесній варті, яка доправила його сестру леді Серсі Ланістер на Королівський Причал, де вона взяла шлюб з королем Робертом. Переможець турніру, який проводився на Королівському Причалі на честь їхнього весілля.
Отак підсумоване, його життя здавалося скромним і незначним. Сер Баристан міг би принаймні записати кілька інших турнірних перемог Джеймі. А сер Герольд міг би вписати кілька слів про його чини в той час, коли сер Артур Дейн розбив братство королівського лісу. Джеймі-бо врятував життя лорду Самнеру, коли Барилкуватий Бен мало не розтовк йому голову, от тільки розбійнику вдалося втекти. А ще Джеймі вистояв проти Усміхненого Лицаря, хоча врешті зарубав його сер Артур. «Який то був бій і який супротивник!» Усміхнений Лицар був цілком божевільний — суміш безжалісності й благородства, але поняття про страх він точно не мав. «А Дейн зі Світанком у руці...» Наприкінці бою на мечі розбійника було стільки пощербин, аж сер Артур зупинився й дав йому можливість узяти нового меча. «Це вашого білого меча я хочу»,— сказав йому лицар-злодій, коли бій поновився, хоч на той час він уже спливав кров’ю з дюжини ран. «То отримайте, сер»,— відповів Ранковий Меч — і прикінчив його.
«В ті часи світ був простіший,— думав Джеймі,— а люди, як і мечі, зроблені були з кращої криці». А може, це просто тому, що тоді йому було п’ятнадцять? Тепер усі вони вже в могилі: Ранковий Меч і Усміхнений Лицар, Білий Бик і княжич Левин, сер Освел Вент з його чорним гумором, щирий Джон Дарі, Саймон Тойн і його братство королівського лісу, старий грубуватий Самнер Крейкгол. «І я, той колишній хлопчик... цікаво, коли він помер? Коли я вбрався у білий плащ? Коли я розтяв Ейрису горлянку?» Той хлопчик хотів стати сером Артуром Дейном, але десь по дорозі перетворився натомість на Усміхненого Лицаря.
Почувши, як відчиняються двері, Джеймі згорнув Білу книгу й підвівся, вітаючи побратимів. Сер Озмунд Кетлблек з’явився перший. Він так посміхнувся до Джеймі, наче вони — давні брати по зброї.
— Пане Джеймі,— мовив він,— якби отоді ввечері ви мали такий
