Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

Він подумки застогнав. Тепер гари можуть виявити його з хвилини на хвилину. Запах крові неодмінно приверне їх. Необхідно терміново щось придумати.

Коли Річарда вжалила друга муха, його осінило. Він негайно витягнув ніж і розрізав просякнуту кров'ю штанину на тонкі смуги. До кінця кожного клаптя Річард прив'язав по камінчику і наостанок ще раз ретельно витер з ноги всю кров.

Потім він дістав подарований Птахоловом свисток, затиснув його в зубах і щосили дмухнув. Підібравши одну із заготовлених смужок тканини, Річард розмахнувся і, розкрутивши її над головою, запустив в саму середину скупчення гарів. Камінь, немов випущений з пращі, зі свистом полетів в ціль. Річард жбурляв закривавлені клапті все далі і далі, в зарості чагарнику праворуч від печери. Втім, його мало турбувала точність кидання. Головним було інше: клапті піднімали в повітря хмари кривавих мух. Від такої великої кількості свіжої крові вірні супутниці короткохвостих гарів впали в шаленство.

У небі з'явилися птахи. Спочатку одиниці, потім десятки, сотні, голодних птахів. Вони стрімко пікірували на Палаюче джерело, на льоту заковтуючи кривавих мух. Ті, що були сміливіші, наскакували на приголомшених гарів і скльовували мух прямо у них з черева. Схопивши здобич, птиці стрілою злітали в небо, щоб через пару митей знову каменем кинутися вниз. Гари з дикими криками кинулися в різні боки. Деякі, залопотівши крилами, піднялися в повітря і почали ловити птахів. Але замість кожної птиці, спійманої Гаром, з'являлася сотня нових.

Річард, пригнувшись, кинувся вниз по схилу, стрімко перескакуючи з каменя на камінь. Він навіть не намагався ховатися або ступати тихіше, перебуваючи в повній впевненості, що гари його не помітять. І дійсно, біля палаючого джерела творився майже кінець світу. Мухи хмарами кружляли над скривавленими ганчірками, птиці хапали мух, збожеволілі гари, волаючи і завиваючи, ганялися за птахами. Повітря загусло від пір'я. «Якщо б тільки Птахолов міг би це побачити…» — Усміхнувшись, сказав про себе Річард.

Він зістрибнув зі скелі і побіг до яйця. «Мабуть, Скарлет була права, — Подумав Річард, вслухаючись в ідучі знизу нестямні виски, виття і рев, — короткохвості гари дійсно на рідкість сварливі тварини». Гари в сказі носилися по плато, наскакували один на одного, падали, вищали, кусалися і несамовито працювали кігтями, роздираючи одне одного в шматки. Один з них, помітивши Річарда, з виттям кинувся на нього і тут же впав замертво, пронизаний мечем. Іншому Шукач відрубав пів-лапи. Гар голосно заскиглив і повалився на землю. Третьому він розсік крило, четвертому відрубав передні лапи. Річард навмисно не вбивав гарів. Поранені звірі з нестямними криками каталися по землі, додаючи каліцтв іншим і посилюючи бедлам. В пануючій навколо плутанині гари, якщо й помічали Річарда, не нападали на нього, поглинені куди більш важливими турботами. Зате нападав Річард.

Двох, вартуючих яйце, Річард убив. Він підняв яйце і, обхопивши зручніше обома руками, притиснув до грудей. Яйце було гарячим, але не обпікало, а швидше гріло. Правда, воно виявилося важчим, ніж можна було припустити, і Річарду довелося нести його обома руками. Не зволікаючи ні хвилини, Річард звернув ліворуч і помчав до лощини. Птахи, нічого не тямлячи, з гамором і писком носилися з боку в бік. Хаос посилювався. Два гари кинулися навздогін за Шукачем. Не втрачаючи присутності духу, він дбайливо опустив на землю яйце, оголив Меч Істини і прикінчив першого гара. Другому Річард відсік задні лапи. Він біг, притискаючи до грудей дорогоцінний вантаж, побоюючись тільки одного: як би не впасти. Ззаду з'явився ще один гар. Цього разу все обійшлося не так гладко: в останній момент гар встиг ухилитися від занесеного над ним меча. Він злобно заревів і кинувся на Річарда, але другий удар виявився вдалішим. Гар звалився замертво.

Річард стрімголов летів між пагорбами. Сили його закінчувалися. Кров скажено стукала в скронях. Під вагою яйця нили руки. Він задихався. Оглянувшись, Річард побачив, що гари летять за ним навздогін. Він зупинився і опустив на землю яйце. Гари почали приземлятися. Їх зелені очі палахкотіли люттю. Річард вихопив меч з піхов і кинувся на першого ж, хто насмілився наблизитися. Він відітнув чудовиську півкрила, а заодно і голову. Решта з дикими криками кинулися на Шукача.

Але тут все навколо освітилося сліпучим спалахом, в гарів ударив струмінь рідкого полум'я, спопеливши на місці тих, хто не встиг відскочити сторону. Річард задер голову: прямо над ним зависла в повітрі Скарлет. Дракониху била гігантськими крилами і розлючено плювалася полум'ям. Відігнавши гаров на достатню відстань, Скарлет витягнула пазуристу лапу і дбайливо підхопила яйце. Інший лапою вона підчепила Річарда за пояс і тут же, не втрачаючи часу, злетіла вгору, переслідувана парочкою гарів. Одного дістав мечем Річард, з іншим Скарлет розправилася самостійно, гидливо плюнувши в нього полум'ям.

Дракониха загрозливо заревіла, наводячи жах на дивом уцілілих гарів, і піднялася до хмар. Річард, як і раніше висів у неї в пазурах. Шукачеві довелося змиритися з таким способом пересування. Хоча після деяких роздумів він прийшов до висновку, що з усіх точок зору його набагато більше влаштовує політ на спині дракона, а не в пазурах. Але, з іншого боку, перспектива перебування на твердій землі в товаристві таких сварливих тварин, як короткохвості гари, приваблювала його ще менше. Немов в відповідь на його думки звідкись знизу підлетів черговий гар. Коли той відважно кинувся до яйця, Річард, приловчившись, відсік гару крило. Звір закружляв в повітрі і, видавши несамовитий крик, завалився вниз. Після цього у решти гарів пропала всяка охота переслідувати дракониху.

Скарлет летіла високо в небі, віддаляючись геть від Палаючого джерела. Річард висів у неї в пазурах і відчував себе здобиччю, призначеною в їжу малятку-дракончику. Від залізної хватки у Шукача нили ребра, але він не скаржився. Він ще недостатньо добре вивчив характер червоних драконів і тому не був упевнений, що Скарлет не спаде на думку у відповідь на його скаргу розтиснути кігті. До землі було занадто далеко, і Річард розумно вважав, що це занадто радикальний спосіб позбутися болю.

Вони летіли вже кілька годин. Згодом Річард остаточно змирився зі своїм становищем і навіть ухитрився влаштуватися зручніше. Тепер він з висоти драконячого польоту дивився на миготячі внизу луки, пагорби, ліси, стрімкі бурхливі потоки. Йому навіть попалося на очі кілька маленьких містечок. Чим далі