Палац Посейдона - Томас Тімайєр

Звісна річ, Оскар був би не від того, щоб дізнатися, як там у них полягають справи, та думки про це одразу вилітали з його голови, щойно він пригадував, скільки ще всякої всячини можна побачити, почути і скуштувати в Парижі. Він міг би бродити містом іще тиждень, а, може, й два, просто насолоджуючись життям. У французів, виявляється, навіть існує спеціальне слівце, що позначає мистецтво насолоджуватися життям. А от у німців такого слова чомусь немає…

Оскар саме годував Вілму кексом і збирався попросити Елізу замовити йому ще один лимонний шербет, коли до кафе підкотив екіпаж, запряжений парою коней. Вони були страшенно стомлені, важко дихали, а піна так і летіла з їхніх боків. Коні зупинилися, і з екіпажу почувся знайомий голос:

— Ну ж бо, мерщій сідайте! Необхідно терміново зібрати всі наші речі, тому що ми негайно вирушаємо в дорогу!

Гумбольдт вискочив із екіпажу й кинувся до їхнього столика. Його обличчя було розпашілим від хвилювання, чорний сюртук майорів під вітром.

— Я нарешті знайшов його! Ви навіть уявити не можете, чого це мені коштувало! І що найважливіше — Тесла погодився нас прийняти й вислухати. Тож покваптеся!

Нетерплячим жестом він підкликав офіціанта й оплатив рахунок.

— Де він? Як ви його знайшли?

— О, це була дуже складна комбінація! Тесла вже два тижні перебуває в Парижі, але він вважає за краще подорожувати інкогніто, і практично ніхто не знає, що він тут.

— А в якій країні він постійно живе?

— Кілька років тому він переїхав до Сполучених Штатів, та його експерименти з атмосферною електрикою змусили його повернутися до рідного міста. Проте всі подробиці пізніше — зараз треба поспішати на повну!

Коли всі розмістилися в екіпажі, Гумбольдт подав кучеру знак вирушати, й візок рвонув уперед, роблячи розворот на сто вісімдесят градусів через Єлисейські Поля. Бульвар у цей час було вщерть заповнено екіпажами, деяким із них навіть доводилося зупинятися й давати їм дорогу. Коні іржали й намагалися стати дибки. Два екіпажі зіткнулися, намагаючись пропустити скаженого візника. Несамовиті прокльони полетіли їм услід.

— Боже ти мій, — вигукнув Оскар. — Я боюся, що нам попався якийсь божевільний замість кучера.

— П’єр — мій старий приятель. — Гумбольдт із посмішкою склав руки на руків’ї ціпка. — Це я звелів йому їхати щодуху. Хтозна, скільки ще часу Тесла проведе в тому місці, яке мені вказали друзі. Не хочете ж ви, щоб він знову від нас вислизнув!

— А чого б це йому ховатися від нас?

— У нього замало часу, — пояснив Гумбольдт. — Зараз він веде найзапеклішу війну з Томасом Едісоном за першість у галузі дослідження електричних явищ. У наукових колах цей конфлікт називають «війною струмів». Ідеться про постачання крупних міст і підприємств електричною енергією, а суть конфлікту полягає в тому, чи будуть повсюдно використані постійний або змінний струм. Тесла є «батьком» змінного струму, а Едісон віддає перевагу постійному. Вам, напевно, відомо, що зараз у Чикаго проходить Всесвітня виставка, присвячена чотирьохсотрічному ювілею відкриття Америки Христофором Колумбом. Це перша серед найбільших виставок, котра освітлюється винятково електричними джерелами світла. Там повсюди встановлено сотні тисяч ламп, що перетворюють територію виставки на фантастичну світлову феєрію. І це, мої любі, все організував Нікола Тесла і компанія «Вестингауз Електрик».

— А що Тесла робить тут?

— Будує незвичайний громовідвід. Він має намір уловлювати енергію гроз і використовувати її на користь людей.

Оскар здивовано скинув угору брови.

— Хіба це не небезпечно?

— Небезпечно — не те слово! Ти знаєш, що таке найзвичайнісінька блискавка?

— Та не дуже-то.

— У момент грозового розряду виникає напруга до десяти мільйонів вольт, а сила струму досягає десятків тисяч ампер. При цьому повітря миттєво нагрівається й розширюється зі швидкістю ударної хвилі на кшталт тієї, що утворюється під час вибуху. Ці коливання повітря ми сприймаємо як грім.

Шарлотта кивнула й запитала:

— Але чому Париж? Він міг би поставити такий самий експеримент в Америці!

На це Гумбольдт енергійно заперечив:

— Нічого подібного, дорогенька! Експеримент може бути проведено лише тут, у Парижі. І причина проста: саме тут розташована єдина у світі споруда, яка підходить для цієї мети. Якщо хочете її побачити, погляньте ліворуч.

Їхній екіпаж у цей час саме їхав одним із мостів, перекинутих через Сену. Позаду шеренги платанів і будинків на набережній височіла грандіозна сталева башта, що своїми стрімкими обрисами ніби угвинчувалася в небо.

Оскар роззявив рота від здивування. Нарешті, він зрозумів, де саме перебуває Нікола Тесла.

Шарлотта затулила очі долонею, захищаючись від променів низького сонця. Цю споруду було видно майже з будь-якої точки Парижа, та зблизька вона справляла зовсім незвичайне враження.

Ейфелеву вежу було зведено чотири роки тому на честь сторічного ювілею Французької революції. Три тисячі робітників працювали двадцять шість місяців, зводячи унікальну трьохсотметрову конструкцію, що складалася з вісімнадцяти тисяч деталей і важила десять тисяч тонн. Достатньо сказати, що під час будівництва було використано два з половиною мільйона заклепок.

Парижани, в тому числі багато які художники й літератори, вважали сталеву вежу незугарною. На їхню думку, вона псувала зовнішній вигляд столиці. Її називали похмурим димарем, ганьбою Франції, громадськість збирала підписи на користь знесення страхітливої споруди, і врешті-решт місцевий муніципалітет, не витримавши тиску, прийняв рішення за п’ятнадцять років знести вежу.

Ось цього Шарлотта не могла зрозуміти. Ейфелева вежа була не лише найвищою спорудою у світі, але й найвищим досягненням інженерної думки, справжнім математичним дивом. Дівчина не знала жодної