Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Учта для гайвороння - Джордж Мартін

Учта для гайвороння - Джордж Мартін

Читаємо онлайн Учта для гайвороння - Джордж Мартін
Серсея. — Все ж смію сказати, ніхто з нас не сумуватиме за його кашлем.

— Авжеж не сумуватиме. Певна річ.

— Нам знадобиться новий скарбничий. Якби не заворушення у Долині, я б відкликала звідти Петира Баеліша, але… Маю на думці спробувати пана Гариса на новій посаді. Авжеж він упорається не гірше за Гиліса. Цей хоч не кашляє.

— Пан Гарис — Правиця Короля, — заперечила Таена.

«Пан Гарис — заручник, і то поганенький. Навіть із цим не впорався.»

— Час Томенові мати сильнішого та рішучішого Правицю.

Князь Ортон підняв очі з-над кухля з вином.

— Рішучого. Аякже. — Він завагався. — Кого ви…

— Вас, ясний пане. Це ж ваша кров. Ваш дід посів місце мого батька як Правиця Аериса.

З Овейна Добромира була така сама заміна Тайвинові Ланістеру, як з віслюка — лицарському огиреві. Щоправда, Овейн був уже старий і нікчемний, коли Аерис підніс його до високої честі — вдачею згідливий та привітний, але геть ні на що не здатний. Його онук був молодший, а ще… «Він має сильну та рішучу дружину.» Шкода, що Таена не могла служити Правицею — вона мала мужності втричі проти свого чоловіка, а ще вдосталь доброго гумору та розважливості. Але жінка, ба більше — народжена у Мирі — на високу посаду не годилася; доводилося терпіти Ортона і сподіватися на краще.

— Не маю сумніву, що ви впораєтеся ліпше за пана Гариса. — «Вміст мого нічного горщика впорається ліпше за пана Гариса.» — То ви згодні послужити престолові?

— Я… певно, що згодний. Ваша милість роблять мені велику честь.

«Більшу, ніж ти заслуговуєш.»

— Ви добре послужили мені юстиціарієм. І продовжите вірну службу… в тяжкі часи, що чекають попереду.

Побачивши, що Добромир зрозумів натяк, королева з посмішкою обернулася до співця.

— І вас теж варто винагородити за солодкі пісні, що ними ви присмачили нашу вечерю. Боги обдарували вас великим хистом.

Співець уклонився.

— Ваша милість дуже добрі.

— Не добра, — мовила Серсея, — лише правдива. Таена каже, вас кличуть Блакитним Бардом.

— Саме так, ваша милосте.

Співець мав на собі чоботи гарно вичиненого блакитного сап’яну, штани тонкої блакитної вовни. Каптан на ньому був світло-блакитного шовку з розрізами лискучого блакитного єдвабу. Він навіть волосся пофарбував блакитним, на кшталт тирошійців — довге і кучеряве, воно спадало на плечі й пахкотіло, наче скупане у трояндовій воді. «З блакитних троянд, без сумніву. Ну хоч зуби він має білі — і на тім дяка.» Зуби співець мав рівні та гарні, жодного кривого чи гнилого.

— Ви маєте інше ім’я?

На щоках співця з’явилася рожева барва.

— Хлопчиною я звався Гаком. Селянам-плугарям таке ім’я пасує, але співцеві…

Очі Блакитний Бард мав того самого кольору, що й Роберт. Вже за це вона його ненавиділа.

— Легко зрозуміти, чому ви є улюбленцем пані Маргерії.

— Її милість теж дуже добрі. Кажуть, я дарую їм велику насолоду.

— О, я цього певна. Можна подивитися вашу лютню?

— Коли ласка вашої милості.

За чемністю почулося легке занепокоєння, але лютню він віддав — королеві у проханні не відмовляють.

Серсея смикнула струну і посміхнулася, почувши її звук.

— Солодко і сумно. Наче у коханні. А скажіть-но мені, Гаку… ви вперше лягли з Маргерією в ліжко перед її весіллям з моїм сином чи вже після?

Якусь мить він нічого не розумів. А коли втямив, то вирячив очі.

— Вашу милість хтось обманює. Присягаюся, я ніколи…

— Брехня!

Серсея щосили загилила лютнею співцеві поперек обличчя. Фарбоване дерево вибухнуло дощем друзок і трісок.

— Князю Ортоне! Покличте мою сторожу і заберіть цю огидну істоту до підземелля!

Обличчя Ортона Добромира спітніло з жаху.

— Та це ж… небачена річ… він зважився спокусити королеву?!

— Боюся, чи не сталося навпаки. Так чи інакше, він є зрадником. Далі хай співає своїх пісень князеві Кайбурну.

Блакитний Бард пополотнів.

— Ні! — Кров капотіла з його губи, розсіченої лютнею. — Я ніколи…

Коли Добромир ухопив його за плече, співець заверещав:

— Мати, змилуйся, ні-і-і!

— Я тобі не мати, — відповіла йому Серсея.

Навіть у чорному підземеллі вони довго чули від нього лише заперечення, молитви та благання змилуватися. Невдовзі кров бігла йому підборіддям з вибитих і зламаних зубів; співець тричі змочив свої сині штани, але й далі брехливо наполягав, що ні в чому не винний.

— Чи можливо, що ми схопили не того співця? — запитала Серсея.

— Все можливо, ваша милосте. Але не бійтеся. Ця людина у всьому зізнається ще до ранку.

Внизу, в підземеллі, Кайбурн носив на собі вовну грубого плетіння і шкіряний фартух коваля. Блакитному Бардові він сказав лагідним, співчутливим голосом:

— Даруй сторожі за їхню грубість. Ніхто не навчив їх чемних звичаїв. Ми лише хочемо дізнатися від тебе правду.

— Я сказав вам усю правду, — схлипнув співець.

Залізні кайдани міцно тримали його на холодній кам’яній стіні.

— А ми певні іншого.

Кайбурн тримав у руці бритву, чиє лезо тьмяно блищало у світлі смолоскипів. Нею він почав зрізати з Блакитного Барда одяг, доки на голому тілі не лишилися самі високі блакитні чоботи. Серсея звеселилася, побачивши рясну брунатну кущавину між його ніг.

— Ну ж бо, розкажи, як ти розважав малу королеву! — наказала вона.

— Я ніколи… я співав, та й усе, співав і грав. Її панянки вам розкажуть. Вони завжди були з нами. Сестри у перших.

— Котру з них ти спізнав тілесно?

— Жодну! Я ж лише співець. Благаю вас!

Кайбурн мовив:

— Ваша милосте… можливо, цей бідолаха лише співав для Маргерії, поки вона бавилася з іншими коханцями?

— Ні! Благаю! Вона ніколи… я співав, лише співав…

Князь Кайбурн пробіг долонею по грудях Блакитного Барда.

— Чи брала вона твої соски до рота під час любощів?

Він узяв один із них великим і вказівним пальцями та добряче крутнув.

— Дехто з чоловіків таке полюбляє. Соски в них такі ж чутливі, як жіночі.

Зблиснула бритва, співець заверещав. На його грудях заплакало кров’ю мокре червоне око. Серсеї стало млосно. Якійсь частці душі закортіло відвернути очі, заплющити їх, припинити усе. Але вона була королевою, а перед нею висів зрадник. «Князь Тайвин очей би не відвернув.»

Зрештою Блакитний Бард розповів їм усе своє життя аж до перших іменин. Його батько був бондарем,

Відгуки про книгу Учта для гайвороння - Джордж Мартін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: