П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд
Та й сам меч був абсолютно адекватним, у всякому разі, та його частина, що була видною — з блискучою хрестоподібною гардою, руків'ям, обвитим срібним дротом з невеликим вкрапленням золота, яке виблискувало під ранковим сонцем.
Несан, гордо випнувши груди, посміхнувся дівчині.
— Радий тебе бачити, Беата! Радий, що ти отримала те, що хотіла. Схоже, що зрештою ми обидвоє втілили наші мрії.
Беата знала, що втілення своєї мрії вона заслужила. І, знаючи Несана досить давно, сильно сумнівалася, що і він заслужив теж.
— Що ти тут робиш, Несан, і звідки у тебе цей меч?
— Він мій! — Задер підборіддя Несан. — Я ж казав тобі, що коли-небудь стану Шукачем, і ось я ним став. А це — Меч Істини.
Беата витріщилася на зброю. Несан трохи розвернув меч, щоб вона побачила викладений золотим дротом напис на руків'ї. Це було те саме слово, яке Несан якось написав по пилюці в маєтку міністра культури. Дівчина його пам'ятала: «Істина».
— Чарівники дали тобі ось це? — Недовірливо запитала Беата. — Чарівники призначили тебе Шукачем Істини?
— Ну… — Несан через плече глянув в степ. — Це довга історія, Беата.
— Сержант Беата, — поправила вона, не збираючись давати йому спуску.
Несан знизав плечима:
— Сержант. Це здорово, Беата. — Він знову озирнувся. — Хм… Можна з тобою поговорити? — І покосився на трійку солдатів, які уважно прислухалися до кожного слова. — Наодинці?
— Несан, я не…
— Будь ласка!
Він здавався стурбованим. Таким Беата його ніколи раніше не бачила. За пихатими манерами приховувався страх.
Беата взяла Несана за комір брудного камзола і відтягла вбік, подалі від інших. Втім, як і раніше, вони не зводили з них очей. Беата подумала, що навряд чи їх можна звинувачувати: це найцікавіша подія з того дня, як тут проїхали Магістр Рал і Мати-сповідниця.
— Чому цей меч у тебе? Він не твій. — На обличчі Несана з'явився настільки знайомий їй благаючий вираз.
— Беата, я змушений був його взяти. Я повинен був…
— Ти його вкрав? Вкрав Меч Істини?
— Я був змушений. Ти не…
— Несан, ти злодій! Мені треба заарештувати тебе і…
— Ну, мене це цілком влаштує. Тоді я зможу довести, що звинувачення помилкові.
— Які звинувачення? — Насупилася Беата.
— Що я тебе згвалтував.
Беата була вражена настільки, що просто не знаходила слів.
— Мене звинуватили в тому, що зробили з тобою міністр зі Стейном. Мені потрібен цей Меч Істини, щоб довести істину. Що це зробив не я, що це зробив міністр і…
— Він тепер Суверен. — Несан поник.
— Ну тоді мені і меч не поможе. Суверен. Ох, це вже і справді біда.
— Ти все правильно зрозумів.
Раптово Несан злегка пожвавився і схопив її за плечі.
— Беата, ти повинна мені допомогти! За мною женеться скажена баба. Задій Доміні Діртх. Зупини її! Не дай їй проїхати!
— А чому? Це в неї ти спер меч?
— Беата, ти не розумієш…
— Меч спер ти, а не розумію я?! Я розумію лише, що ти брехун!
Несан поник остаточно.
— Беата, вона вбила Морлі!
Беата широко розкрила очі. Вона знала, яким здоровенним був Морлі.
— Ти хочеш сказати, вона володіє чарами? Так?!
— Магія. Так, — підняв очі Несан. — Мабуть, справа в цьому. Вона володіє магією. Беата, вона божевільна! Вона вбила Морлі…
— Подумати тільки, жінка вбиває злодюжку і це робить її божевільною вбивцею! Ти — нікчемний хакенець, Несан. Ось хто ти. Хакенський нікчема, вкрав чужий меч, який ти ніколи б не зміг заслужити!
— Беата, будь ласка! Вона уб'є мене! Будь ласка, не пропускай її!
— Наближаються вершники! — Крикнула Естелла. Несан затремтів від страху. Беата подивилася на Естеллу і побачила, що та вказує не в степ, а вбік. Беата злегка розслабилася.
— Хто? — Запитала вона.
— Ще не можу сказати, сержант.
— Несан, ти повинен повернути цю штуку. Коли жінка під'їде, ти повинен…
— Наближається вершник, сержант, — повідомила Еммелін, вказуючи в степ.
— Як він виглядає? — Крикнув Несан, сіпнувшись, як кіт, якому підпалили хвоста.
Еммелін пару хвилин вдивлялась у далечінь.
— Не знаю. Занадто далеко.
— У червоному?! — Закричав неса. — Він не в червоному? — Еммелін вдивилася знову.
— Так, жінка в червоному, світловолоса.
— Пропустити! — Наказала Беата.
— Слухаю, сержант. — Несан в жаху простягнув руки.
— Беата, що ти робиш?! Хочеш, щоб мене вбили? Вона скажена! Ця баба — чудовисько, вона…
— Ми з нею поговоримо. Не хвилюйся, ми не дамо образити маленького хлопчика. Дізнаємося, що вона хоче, і розберемося.
Несан здавався абсолютно убитим. І це Беаті дуже навіть сподобалося, враховуючи всі неприємності, які він учинив, вкравши таку цінну річ, як Меч Істини. Цінну чарівну річ. Цей дурень втягнув свого приятеля Морлі в недобре діло, і Морлі за це вбили. Подумати тільки, а їй колись здавалося, що вона може закохатися в Несана!
— Беата, мені дуже шкода, — похнюпив він голову. — Я просто хотів, щоб ти гордилася…
— Крадіжка — не те, чим можна пишатися, Несан!
— Ти просто не розумієш! — Пробурмотів він, ледь не плачучи. — Ти просто нічого не розумієш…
