Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

Брофі зажмурився.

— Прошу тебе, пані! У мене ж була цілком заслужена репутація. — Він відкрив очі і підвівся на передніх лапах. — На моєму рахунку чимало зламаних рук і носів. Я зробив багато неподобств!

Келен підняла брови.

— Так, це правда. Того, що ти накоїв, було цілком достатньо, щоб посадити тебе до в'язниці. Але не для того, щоб тебе стратити. — Вона подивилася на Річарда. — Так ось, через цю погану славу Брофі, а також тому, що його не раз бачили близько сирітських притулків, ніхто не здивувався, коли його звинуватили у вбивстві хлопчика.

— Мене звинуватив Демміні Насс, — пробурчав Брофі. Він вишкірився, показавши ікла.

— Чому ж ті, хто працював в притулках, не стали на твій захист?

— Цей Демміні Насс перерізав би їм горлянки, — відповів Брофі зі злісним бурчанням.

— А хто він такий?

Келен і вовк подивилися один на одного.

— Пам'ятаєш, як Даркен Рал з'явився в Племені Тіни? — Запитала ока. — Він забрав Сіддіна, як він сказав, в подарунок другу. Цей друг — Демміні Насс. — Вона значно подивилася на Річарда. — У Демміні Насса дуже сексуальний інтерес до маленьких хлопчиків.

Річард раптом відчув біль і страх. Йому згадалися Сіддін, Савідлін, Везелен. Згадав він і свою обіцянку розшукати хлопчика. Ніколи ще він не відчував себе таким безсилим, як зараз.

— Якщо я тільки коли-небудь зустріну його, — прогарчав Брофі, — я з ним розрахуюся. Він не помре, поки за все не заплатить.

— Краще тримайся від нього подалі, — попередила Келен. — Він дуже небезпечний. І я не хочу, щоб тобі стало гірше, ніж зараз.

В жовтих очах на мить спалахнув вогник гніву, але тут же погас.

— Так, пані. — Він знову ліг. — Я пішов би на страту з високо піднятою головою, і — духи свідки! — Можливо, я заслуговував її, але тільки не за таке. Не можна, щоб мене убили, вважаючи, ніби я можу чинити так з дітьми. Тому я зажадав зустрічі зі сповідницею.

— А я не хотіла приймати його сповідь, — сказала Келен. — Я розуміла, що він не наполягав би на сповіді, будь він справді винен. Я сказала це судді, але він відповів, що зважаючи на тяжкість злочину він не може змінити вирок. Доводилося вибирати: сповідь або страта. Брофі наполягав на сповіді. — Річард зауважив при світлі багаття, що її зелені очі зволожилися. — Коли все закінчилося, я запитала, в кого б він віддав перевагу перетворитися. Він вибрав вовка. Чому саме вовка, я не знаю. — Вона трохи посміхнулася. — Може, це найближче його натурі.

— Вовки — гідні звірі, — посміхнувся Річард. — Ти жила серед людей і не жила в лісі. Вовки дорожать кровними та іншими узами, серед них сильна взаємодопомога. І вони дуже прив'язані до свого молодняка. Вся зграя буде битися, щоб захистити чиїхось вовченят. І дбають про вовченят теж всією зграєю.

— Ти це розумієш, — прошепотів Брофі.

— Це правда, Брофі? — Запитала Келен.

— Так, пані. У мене тепер хороше життя. — Він завиляв хвостом. — У мене є подруга, славна вовчиця! У неї незрівнянний запах, я весь здригаюся від її укусів, і в неї така славна… ну, не варто про це. — Він підняв очі на Келен. — Вона — головна в зграї. Разом зі мною, звичайно. І їй добре зі мною. Вона каже, що я найсильніший вовк з усіх, кого вона знала. А цієї весни вона принесла шістьох вовченят. Гарні цуценята народилися у нас, тепер вони вже майже дорослі. У нас важке життя, але це справжнє життя. Спасибі тобі, пані, що відпустила мене на волю.

— Я так рада за тебе, Брофі. Але як ти тут опинився? Чому ти не залишився з родиною?

— Бачиш, коли ти йшла через Ранг-Шада, то пройшла повз моє лігво. І я відчув, що ти поруч. Виявилося, що я пам'ятав тебе по запаху. Бажання захистити тебе виявилося занадто сильним, щоб противитися йому. Я знав, що вам загрожує небезпека, і не міг спокійно жити в своїй зграї, не переконавшись, що з вами все добре. Я повинен захищати тебе.

— Брофі, — заперечила Келен, — ми зараз ведемо боротьбу, щоб зупинити Даркена Рала. Це дуже небезпечна затія. Не варто супроводжувати нас. Я не хочу, щоб ти загинув. Даркен Рал і так вже заподіяв тобі досить зла за допомогою Демміні Насса.

— Пані, з тих пір, як я перетворився на вовка, потреба бути з тобою і догоджати тобі стала набагато меншою. Але все ж я готовий померти за тебе. Мені ще страшно важко йти проти твоєї волі. Але зараз я не можу вчинити інакше. Я не можу залишити тебе в небезпеці, інакше мені ніколи не знати спокою. Наказуй, якщо побажаєш, але я все одно не піду. Я буду слідувати за тобою як тінь, поки ти не опинишся в безпеці.

— Брофі, — заговорив Річард, і вовк повернувся до нього, — я теж хочу захистити Келен, щоб вона змогла довести почате до кінця і зупинити Рала. Я вважав би за честь бути разом з тобою, ти вже довів на ділі і свою силу, і свою відданість. Якщо можеш захистити її, то роби це, незважаючи на те, що вона говорить.

Брофі подивився на Келен, і та посміхнулася йому.

— Це Шукач Істини. Я присягнулася віддати життя в захист Шукача. Якщо він так говорить, я повинна погодитися.

Брофі від подиву відкрив пащу.

— Він може тобі наказувати? Наказувати Матері-сповідниці?

— Так.

Вовк по-новому подивився на Річарда.

— Чудо із чудес. — Він облизав губи. — До речі, повинен подякувати тебе за їжу, яку ти залишав мені.

Келен насупилася.

— Ти про що?

— Кожного разу, коли в пастку попадалася здобич, частину він