Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

За спиною почувся тупіт безлічі ніг. Ледве не зіштовхнувши несправжню міс Табрет набік, попри неї промчав хлопчина років дванадцяти в обшарпаній форменій курточці, промайнуло бліде лице з торжествуючою посмішкою. Для того, щоби зрозуміти, яке саме Джерело освітлює його шлях, не треба було ніяких ритуалів. За чорним, з обуреними вигуками, гнався цілий натовп дітей, не дуже, правда, намагаючись догнати свою жертву (Лаванда готова була закластися своїм річним заробітком, що криками вони і обмежаться). Відмітивши, в якому напрямку зникла галаслива юрба, леді-шпигун широкими зиґзаґами почала вибиратися туди само.

Наступна зустріч напарників сталася в тихому перевулку, майже наглухо зарослому кущами акації, під якими несправжній могильник Гуґо наче б то спав. Міс Лаванда виглядала стривоженою.

— Знаєш, Піте, ця справа починає смердіти. Як би нам не напартачити.

Мужчина спробував струсити з себе сонливість — на його пам’яті Лукава Кілозо ще ніколи не панікувала.

— Розказуй, що ти накопала.

— На околиці — приватний притулок. Тут, взагалі, багато чого існує на пожертвування. З п’ятдесяти дітей вісім — чорні, хлопчики дванадцяти-тринадцяти років.

— Не доказ, — засумнівався напарник.

— Так? Ти уявляєш представника благодійності, готового добровільно опікуватися такою кількістю чорних, ще й хлопчаків, і тим більше — однолітків? Вони ж здатні справжнє пекло влаштувати! І я бачила там нашого незнайомого друга з НЗАМПІС, — міс Лавандо спохмурніла. — Він бив хлопчака. Я розумію, що з чорними без цього не можна, але ногами, на землі, при свідках…. Таке приниження породжує лише злобу, Піте. Вони не збираються виховувати цих дітей, їм потрібно лише забезпечити послух, на дуже короткий термін.

Тривога Лаванди передалася напарнику. Вони обоє знали, які високі ставки у цій грі, і наскільки рішучим може бути противник.

— Ця сволота готова провернути все миттєво, — озвучив Піт спільний висновок, — діти підуть за старшими, навіть якщо ненавидять їх.

— Треба організувати засаду! — очі чарівниці горіли ентузіазмом. — Ти будеш чергувати вночі, я — вдень…

— Охолонь, це нікому не допоможе. Якщо з ними буде бойовий маг, ні ти, ні я з ним не впораємося. І не забувай про ціль операції — босам потрібне керівництво секти.

— Ми що, повинні знайти їм місце ритуалу і список запрошених? А на дітей — плювати?!

Піт зітхнув — його напарниця, будучи спеціалістом спецслужб, все одно залишалася білою. Хоча, тут справа не в Джерелі — виходячи на діло, Лаванда ставала вражаюче нечутливою. Миритися з жорстокістю і несправедливістю у власному домі — зовсім не те, що спостерігати за участю са-оріотських рабів, тут поняттями свій-чужий не прикриєшся. В такій ситуації навіть прагматичну, не обтяжену магією людину тягне в герої.

— Я хочу сказати, що пора просити підмоги, залишається лише зрозуміти — як.

А питання було не абстрактне — зв’язковий повинен був їхати через місто лише наступного тижня.

Але до міс Лаванди вже повернувся оптимізм і хороший настрій.

— О! Це просто — ми викличемо їх поштою.

— Жартуєш? Твій листа навіть з міста не виїде.

— Це дивлячись, як писати, і хто буде посилати….

— Та хто він такий? — обурювався порядно вдягнений пан за столиком далеко не найдешевшого кафе. — Доводити дитину до сліз, ламати його речі!!! Я цього так не залишу, Ґебе!

Дерик, який сидів спиною до обуреного міщанина, не ховаючись морщився і прикидував можливі наслідки конфлікту. Що поробиш, з наближенням вирішального моменту деякі брати починали втрачати самоконтроль! Може, не варто було видавати Шимуса за вчителя? З іншого боку, чим ще може займатися білий, єдиний корисний навик якого — викрадення Джерела. Намагатися залякати обуреного батька означало вийти з образу, убивство могло привернути надто багато уваги в найменш підходящий момент, найпростіше було відкликати Шимуса і зайняти його чимось на побудові Щита, наприклад, нехай активує Печаті, їх в дивному пристрої більше п’ятдесяти. Ні, Дерик не мав сумнівів, що замислений Посвяченими ритуал станеться, і повністю довіряв магічному мистецтву Вчителя. Але в записах засновників було сказано, що колись потрібний пристрій можна було принести в руках, а те, що намагаються спорудити вони, заледве поміщається у величезному цеху колишньої прядильної фабрики. Відчуйте різницю!

І, думаючи про це, Дерик зовсім не звернув уваги на сімейну пару, яка прогулювала бульваром дівчинку років семи. Учора, після розмови з невиразною сусідкою, глава сім’ї загорівся бажанням купити доньці ляльку в найбільш знаменитому магазині ляльок (який за сумісництвом був резиденцією армійської розвідки). Він негайно написав листа з проханням вислати каталог, абсолютно не задумуючись над тим, звідки знає адресу, і як з’явився на його столі цей чудовий аркуш чистого паперу.

Чудесник же думав про своє і голосу інтуїції не чув.