Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Мене пересмикнуло. Про «друга» він, звичайно, знущається, але ж і не прикопаєшся ні до чого!

— Ну, і?

— І мені не потрібна під боком банда придурків, які намагаються знайти кішку там, де її нема.

— А я тут при чому?

— При тому, що першим ділом я відправлю запит про причини вашого імунітету до Шереха і особливостях поведінки цієї потвори.

Він міг не продовжувати. Першим Чудесником, якого найде осатаніла від відсутності доказів команда, буду я, і плювати вони хотіли на особливості Джерела. Пауза затягувалася.

— Це був самозахист!

— Раніше за такий «самозахист» на вогні палили, — жорстко обірвав мене Райк, — вважалося, що чорний маг, який спробував чужої крові, уже не здатний зупинитися.

Враховуючи властивості нашої натури, такий підхід був небезпідставний. Але не зараз, не зі мною! Я б і пальцем не торкнувся того придурка, якби він не зазіхнув на мій дім (МІЙ дім!). Невже, все-таки, Каштадар? Бігати Краухардом зі звинуваченням у вбивстві — дурна справа, у нас маніяків не люблять.

— Коротше, продовжив Райк, не дочекавшись заперечень, — Брайєн бачить лише один вихід — заставити покровителів Ґійома замилити справу. Ваші з Ґаном покази тут не допоможуть: ти — зацікавлена особа, він — тимчасово недієздатний. Аура в конференц-залі співпадає з відбитком на костях, але цього мало, потрібні матеріальні докази. І ти допоможеш їх добути.

— Це як?

— Трупів повинно було бути десять. Є думка, що два ритуали вони провели прямо в шахті.

В шахті. На місці загибелі сотень людей, в абсолютній темряві, яку промені світла не розсіювали тисячоліттями. В пеклі.

— Я туди не полізу!

— Полізеш, — усміхнувся чистильник, — ту щелепу Ґійом кудись заникав, підтвердити твій звіт нема кому. Ти допоможеш знайти місце, де лежав труп.

Я моментально зрозумів хід його думок і обурився.

— Це був не Круг а частковий ритуал! Орієнтуватися під землею я не зможу, все, що у мене є — візуальні образи останніх днів. Картинки!

— Місце смерті розпізнати зможеш? — прищурився Райк.

Я сконцентрувався, копаючись в уривках чужої пам’яті. Де ж це було? Якийсь боковий віднирок, де ледве живий від спраги і недосипання чоловік наскочив на стрімко визріваючих ґоулів. Небіжчик і сам ледве розумів, де знаходиться.

— Це дурна ідея.

— Інших нема. Здавати тебе Брайєн не хоче, а мені тут не потрібне полювання на чаклунів — половина спеців тут же познімається з насиджених місць.

Та і мені пригоди ні до чого — я лише оце нерухомість купив, усі гроші в неї вбухав.

— Добре. Тільки… тойво…

— Все буде організовано професійно! — гордо стрепенувся полковник і, не прощаючись, рушив до дверей.

Гадюка! І Брайєн теж сволота. Знайшли, розумієш, крайнього! Що ще раз доказує, що від НЗАМПІС самі лише неприємності.

— Проблеми? — в дверях стояв занепокоєний Чвертка.

Сказати йому, що мене знову пошили в дурні? Ні за що!

— Ні, допомогти просять, — в кінці-кінців, це майже там. — Що б ти знав: я тепер в «нагляді» на півставки.

Чвертка підняв брову.

— Ти ж, ніби, не хотів у них працювати?

— І зараз не хочу, але змушений віддавати «борг батьківщині».

Ворогові не побажаєш такого кредитора. Я плюнув спересердя і поїхав на Вузлову: днями повинні були доставити замовлені мною речі, треба було влаштувати так, щоби для доставки їх на ферму не потрібна була моя присутність.

В групу функціонального проектування об’єктних стратегій (вона ж — відділ з Боротьби з Теологічною Загрозою), підбирали співробітників самотніх і, якщо можливо, таких, що мали б особисті рахунки з основними фігурантами проекту. Це було неважко — надто багато хто пам’ятав останню спробу ощасливити світ будь-якою ціною, час ще не встиг позакривати всі борги і заспокоїти пристрасті. Число членів групи ніколи не перевищувало двадцяти п’яти чоловік. У випадку необхідності, беззмінний командир мав право задіяти в роботі будь-яку кількість співробітників міністерства, але робив це, як правило, не висвітлюючи на широкий загал. Проколів у групи до цього часу не було, правда, активних бойових дій — теж.

В оточенні людей, які знали його півтора десятки років, Ларкес не вважав за потрібне прикидатися, свої емоції перший помічних міністра виражав, як і звик — жестами. Тут його дивацтва знали і розуміли.

Ритмічне постукування долонею об стіл (нетерпіння і рішучість).

— Панове, — а голос неживий і невиразний, — ситуація зрушила з мертвої точки. Всі вивчили матеріали засідання? Містере Генівер, прошу.

На виїзній нараді в передмісті Редстона зібралося семеро співробітників, які мали вищий рівень допуску: білий, двоє чорних і четверо звичайних людей. Зараз слово взяв сухенький старушок, в минулому — знаменитий фінансист. Гострий інтелект і інстинкти хижака дозволили йому пережити інтерес секти, але його син виявився назавжди закритим в стінах елітної лікарні для душевнохворих. Дружина містера Генівера досі тричі на тиждень відвідувала там свого «сонячного хлопчика» з тихою впертістю сподіваючись на чудо.

— Аналіз показує наявність чотирьох об’єктів, які демонструють системні відхилення в поведінці. Прошу аркуш перший! Ми маємо: інформованість поза межами своєї компетенції, вдале розв’язання завідомо програшних ситуацій, репутація, яка не відповідає психологічному профілю, і цілеспрямований інтерес. Все — демонструється регулярно, поза межами статистичної похибки.

Запрошені уважно вивчали досьє підозрюваних — факти, які жоден суд не визнав би за варті уваги докази.

— Може, чорного варто виключити?

— Ні, — пальці ледве тремтять у повітрі (Ларкес задумався), — вони продемонстрували готовність використовувати у своїй справі бойових магів. Зверніть увагу на аркуш третій! В зоні відповідальності об’єкта діагностовано деформацію заклять контролю.

— Чи не варто конкретніше позначити район?..

— Це може привернути увагу.

— Чотири точки — не так вже і багато, сил вистачить.

— Панове! — пальці розвернуті до себе і трохи вверх (Ларкес натхненний і схвильований). — Пропоную вважати, що перехід до другої стадії проекту пройшов успішно.