Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін

тепер для багатьох воно позначає собою щось гарненьке чи неповажне, настільки не схоже на квендів давнини, наскільки метелики не схожі на меткого сокола, попри те, що жоден із квендів ніколи не мав на тілі крил, адже то було би так само неприродно для них, як і для людей. То був високий і прекрасний народ, старші Діти світу, й ельдари поміж них були королями, котрим тепер не залишилося місця на землі: Народ Великої Мандрівки, Зоряний Народ. Ельфи були рославими, мали світлу шкіру та сірі очі, хоча волосся на їхніх головах було чорне, якщо не брати до уваги золоточолого дому Фінарфіна[92]; а в голосах їхніх уміщалося більше мелодій, аніж у всіх смертних голосах, які лунають зараз. Вони були відважні, проте історія тих, хто повернувся у вигнання на терени Середзем’я, печальна; і хоч у давно відшумілі дні їхні шляхи перетнулися зі шляхами Отців Людей, долі їхні не тотожні. Час правління ельфів давно минув, і нині вони мешкають поза колами світу й ніколи не повернуться.

Заувага щодо трьох назв: «гобіт», «Грунич» та «Брендівинна».

Слово гобіт – авторський винахід. У вестроні, коли згадували про цей народ, якщо згадували взагалі, вживали слово банакіл – «півмірок». Але населення Ширу та Брі послуговувалося словом кудук, яке годі відшукати деінде. Меріадок, однак, засвідчує, що Король Рогану дійсно вживав слово куд-дукан – «той, що живе в норі». Тому що, як уже було зазначено, гобіти колись розмовляли близькоспорідненою з рогіримською мовою, й видається можливим, що слово кудук було спрощеною формою куд-дукан. Це останнє перекладач, із огляду на вже розтлумачені міркування, передав як гольбитла, а гобіт – слово, що цілком може слугувати спрощеною формою гольбитла, якби таке слово існувало в нашій стародавній мові.

* * *

Грунич. Згідно з родинною традицією, описаною в «Червоній книзі», прізвище Ґалбасі (чи Ґалпсі у скороченому варіанті) походить зі селища Ґалабас, назву якого, за поширеною думкою, можна виводити від ґалаб – «гра» та давнього елемента бас-, більш-менш тотожного з українським – вич. Тому Грунич (це вимовляли як Грунвич) здалося влучним перекладом. Однак, скоротивши Грунвич до Грунич, аби нагадати і про Ґалпсі, перекладач не мав на увазі вказати на зв’язок Семвайза з родиною Домоселів, хоча такий жарт був би цілком у дусі гобітів, якби щось подібне існувало в їхній мові.

* * *

Власне, Домій є перекладом слова Глотран – вельми поширеної назви поселення в Ширі, що походить од слів глот – двокімнатне помешкання чи нора – та ран(у) – невелика група таких помешкань на схилі пагорба. Як прізвище воно може бути зміненим варіантом слова глотрам(а) – «селянин». Глотрам – ім’я, що його відтворено як Домосіл, належало прадідові фермера Домія.

* * *

Брендівинна. Гобітські назви цієї ріки були видозмінами ельфійської – Барандуїн (з наголосом на анд), що натомість походила від баран – «золотаво-коричневе» та дуїн – «(велика) ріка». З погляду сьогодення, Брендівинна здається цілком закономірним перекрученням слова Барандуїн. Але насправді давньою гобітською назвою цієї ріки була Бранда-нін – «межова вода», що найбільш точно варто було б перекласти як Прикордонна; та завдяки дуже поширеному на той час жарту і з огляду на її колір, цю річку зазвичай називали Бральда-гім – «пінявий ель».

Однак слід зазначити, що коли Староцапи (Зараґамба) змінили своє прізвище на Брендіцапи (Брандґамба), то перший елемент у цьому слові означав «прикордонна територія», відтак найточнішим перекладом їхнього прізвища було би Межоцапи. Та лише дуже хоробрий гобіт наважився би назвати господаря Цапокраю Бралдаґамба в його присутності.

* * *

МАПА

ПРИМІТКИ

[*]

Автор електронного варіанту книги рекомендує придбати паперову версію, якою і сам з великою насолодою володіє.

[1]

Див.: Додаток Д. – Ч. 3, с. 506.

[2]

У березні (реті) в Ширському календарі було тридцять днів.

[3]

Імовірно, це слово було орківського походження й означало «шарку» – старець.

[4]

Тут наведено (із зазначенням сторінки) кілька посилань на це електронне видання Володаря Перснів (fb2-файли), а також на електронне видання Гобіта (fb2-файл) (прим. укладача електронної версії книг – А.А.)

[5]

Порівн.: Володар Перснів, ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 245; ч. З, с. 304: у Середзем’ї вже не залишилося бодай подоби Лауреліни Золотої.

[6]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 396.

[7]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 252; ч. 2, с. 396.

[8]

Див.: Гобіт, с. 51; Володар Перснів, ч. 1, с. 403.

[9]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 299-301.

[10]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 456; ч. 2, с. 396, 406; ч. З, с. 228, 238.

[11]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 74, 243.

[12]

Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 306, 311.

[13]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 300.

[14]

Див.: Володар Перснів, ч. 2, с. 243; ч. З, с. 304.

[15]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 309.

[16]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 312.

[17]

Він був четвертим сином Ісільдура й народився в Імладрісі. Його брати загинули на Ірисових Луках.

[18]

Після Еарендура королі вже не прибирали високоельфійських імен.

[19]

Після Мальвеґіла королі Форноста знову заявили про своє право володіти цілим Арнором і на знак цього почали додавати до своїх імен префікс ар(а).

[20]

Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 20. За легендою, дикі білі корови, на яких тоді ще можна було натрапити поблизу Моря Руну, походять од Корови Арава – валара-мисливця, котрий єдиний із-поміж богів часто навідувався до Середзем’я у Прадавні Часи. Високоельфійською його називали Ороме (див.: Володар Перснів, ч. 3, с. 130).

[21]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 242.

[22]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 262.

[23]

Цей дивний непривітний народ – усе, що залишилося від фородваїтів, людей сивої давнини, призвичаєних до лютого холоду Морґотового володіння. У тім краю і донині панує холод, хоча землі ті пролягли на відстані понад сто миль на північ од Ширу. Лосоти облаштовують собі домівки у снігу та, кажуть, уміють бігати по кризі на спеціально пристосованих кістках і мають візки без коліс. Ворогам годі дістатися до цього народу: більшість його представників живе на великому мисі Форохель, який із північного