П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Нещодавно мені наніс візит Інгер. — Несан позеленів.

— Вона розповіла Інгеру?!

— Ні. Вона лише заявила, що більше не стане возити в маєток товар. Але Інгер — людина недурна. Він вважає, що йому відома причина. І він хоче справедливості. Якщо він змусить цю дівчину, Беату, висунути обвинувачення, міністр може незаслужено опинитися об'єктом мерзенних звинувачень. — Далтон встав. — Ти знаєш цю дівчину. Може виникнути необхідність розібратися з нею, як з Клодін Уінтроп. Вона тебе знає. І дозволить тобі наблизитися.

Неса став зеленувато-попелястим.

— Майстер Кемпбелл… пане, я…

— Ти що, Несан? Ти вже не хочеш заробити прізвище? Втратив інтерес до роботи гінця? Перестала подобатись нова форма?

— Ні, пане, справа не в цьому.

— А в чому, Несан?

— Ні в чому, пане. Ну… як я вже сказав, вона отримала лише те, що просила. І розумію, що вона не має права звинувачувати в чомусь міністра, тому що він нічого поганого не зробив.

— Не більше права, ніж було у Клодін. — Несан судорожно проковтнув.

— Ні, пане. Не більше. — Далтон всівся назад.

— Я радий, що ми один одного зрозуміли. Я тебе покличу, якщо вона стане небезпечна. Будемо сподіватися, цього не станеться. Хто знає, може, вона й передумає висувати такі мерзенні звинувачення. Може, хтось зуміє вбити їй в голову трохи здорового глузду до того, як знадобиться захищати міністра від її мерзенних інсинуацій. Можливо, вона навіть прийде до висновку, що робота в м'ясника — не для неї, і відправиться працювати на якусь ферму. Або ще куди.

Далтон ліниво жував кінчик ручки, проводжаючи очима Несана, який акуратно причинив за собою двері. І подумав, що було б цікаво подивитися, як хлопчина впорається із завданням. Якщо у нього нічого не вийде, то Роулі впорається напевно.

Але якщо Несан усе зробить як треба, тоді всі деталі вляжуться в потрібну мозаїку, одна до однієї.

Чоботи майстра Спінка, який, заклавши руки за спину, крокував між лавами, ритмічно вистукували по підлозі. Слухачі все ще схлипували, оплакуючи андерських жінок, переживаючи за те, що зробило з ними хакенське військо. Несан вважав, ніби знає все, що йому належить почути на цьому уроці, але помилився. Розповідь була куди жахливішою, ніж він міг собі уявити.

Він відчував, що обличчя в нього не поступається за кольором волоссю. Майстер Спінк відмінно заповнив прогалини в сексуальних знаннях Несана. Але це виявилося далеко не настільки приємним, як він припускав. Те, про що він завжди так солодко мріяв, викликало після розповідей майстра Спинка про тих андерських жінок лише відразу.

Ще більше нагнітало становище те, що Неса сидів між двома жінками. Знаючи, про що буде урок, жінки спробували сісти купкою з одного боку кімнати, а чоловіки — з іншого. Зазвичай майстру Спинку було байдуже, як вони розсаджуються.

Але в цей раз він всіх пересадив по-своєму, по черзі, чоловік-жінка, чоловік-жінка. Він знав всіх і кожного, знав, хто де живе і де працює. Він всіх перемішав, саджаючи поруч малознайомих людей.

Він зробив це, щоб посилити випробовувану кожним незручність, поки він розповідав про кожну жінку і про те, що з нею проробляли. Він описував все в найдрібніших подробицях. Ошелешена аудиторія майже і не схлипнула жодного разу, всі були занадто збентежені, щоб ризикнути привернути до себе увагу.

Несан, наприклад, і не чув про те, що таке можливо між чоловіком і жінкою, а він наслухався всякого від інших кухарчуків і гінців. Звичайно, ті люди — хакенські владики, і вони були далеко не добрими і ласкавими. Вони хотіли заподіяти тим андерським жінкам якомога більше болю. Хотіли принизити їх. Ось наскільки огидними були хакенці.

— Не сумніваюся, що всі ви тут думаєте, — продовжував майстер Спінк, — «все це відбулося дуже давно. Багато століть тому. То були хакенські владики. Тепер ми стали кращими».

Чоботи майстра Спінка зупинилися перед Несаном.

— Адже ти так думаєш, вірно, Несан? Саме так думаєш, сидячи тут в своїй красивій формі? Ти вважаєш, що ви кращий тих хакенських владик? Що хакенці навчилися бути краще?

— Ні, пане, — пробелькотів Несан. — Ми не краще. — Майстер Спінк, хмикнувши, рушив далі.

— Хто-небудь з вас думає, що нинішні хакенці розлучилися зі своїми огидними звичками? Ви вважаєте себе кращими, ніж ваші пращури?

Несан поволі озирнувся. Приблизно половина слухачів нерішуче підняли руку.

— Ах он як?! — Вибухнув майстер Спінк. — Ви вважаєте, що нинішні хакенці стали краще? Ви, нахабна публіка, вважаєте себе краще?!

Руки швиденько опустилися.

— Ви нітрохи не краще! Ви й донині дотримуєтеся своїх огидних звичок!

Він знову взявся крокуватиму між лавами, ритмічно стукаючи каблуками чобіт.

— Ви не краще, — повторив він, але вже більш спокійно. — Ви такі ж.

Несан не пам'ятав, щоб учитель-небудь був так засмучений. Здавалося, він ось-ось розплачеться.

— Клодін Уінтроп була всіма шанованою і поважною жінкою. Все своє життя вона трудилася на благо всіх людей. І хакенців, і андерців. Одним з останніх її діянь був закон, що скасовує застарілі порядки, щоб відтепер голодуючі люди, більшість з яких — хакенци, могли знайти роботу. Але перед смертю їй довелося дізнатися, що ви нічим не відрізняєтеся від тих хакенських владик, що ви точно такі ж.

Стукіт каблуків знову рознісся по кімнаті.

— У Клодін Уінтроп виявилося дещо спільне з тими жінками давнини, про яких я вам сьогодні розповідав. І її спіткала та ж доля.

Несан насупився. Він-то знав точно, що з Клодін Уінтроп нічого подібного не сталося. Вона померла швидко.

— Як