П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд
— Не зможе.
— Він андерець. А ти — хакенка. Він зможе. Але навіть якщо він передумає і не стане тебе трясти, все одно він вже розворушив осине гніздо, і в маєтку можуть вирішити витягнути тебе до судді, і він накаже тобі назвати ім'я кривдника.
— Я стану все заперечувати, — наполягала Беата. — Вони не зможуть змусити мене сказати.
— Ні? Ну тоді ти сама станеш злочинницею, якщо відмовишся розповісти, що сталося. Вони думають, що це зробив якийсь хакенець, і тому бажають знати його ім'я. Інгер — андерець, і він говорить, що тебе згвалтували. Якщо ти не скажеш їм, вони запросто можуть посадити тебе на ланцюг, і будеш сидіти, поки не передумаєш. Але навіть якщо вони цього не зроблять, ти вже точно втратиш роботу і станеш ізгоєм. Ти казала, що хочеш піти в армію. Що це твоя мрія. Злочинці не можуть служити в армії. І мрії твоїй прийде кінець. Ти станеш жебрачкою.
— Я знайду роботу. Я вмію працювати.
— Ти хакенка. Відмова співпрацювати з судом зробить тебе злочинницею. Ніхто не прийме тебе на роботу. Ти закінчиш своє життя на панелі.
— Ні за що!
— Ні, закінчиш! Коли наголодуєшся і намерзнешся, почнеш торгувати собою як миленька. Будеш продавати себе чоловікам. Старим. Майстер Кемпбелл сказав мені, що повії хворіють страшними хворобами і вмирають. І ти так само помреш, через те, що переспала зі старим, який…
— Ні! Не стану, не стану…
— А на що ти тоді будеш жити? Якщо тебе оголосять хакенською злочинницею за відмову відповідати на питання судді, то на що ти будеш жити? А якщо відповіси, хто тобі повірить? Тебе назвуть брехухою, і знову ти опинишся злочинницею за те, що оббрехала андерця, що займає відповідальний пост. Це теж злочин, ти знаєш — висувати проти андерських посадових осіб брехливі звинувачення.
Вона деякий час пильно дивилася йому в очі.
— Але воно ж не помилкове. Ти можеш підтвердити правдивість моїх слів. Ти говорив, що хочеш стати Шукачем Істини, пам'ятаєш? Це твоя мрія. Моя мрія — піти в армію, твоя — стати Шукачем Істини. Як людина, що бажає стати Шукачем, ти повинен будеш встати і підтвердити істинність моїх слів.
— Я хакенець. Ти дійсно вважаєш, що вони повірять словам двох хакенців, а не самого міністра культури? Зовсім здуріла? Беата, ніхто не повірив Клодін Уінтроп, а вона була андеркою, та ще й високопоставленою. Вона висунула звинувачення проти міністра, щоб йому допекти, і тепер вона мертва.
— Але якщо це правда…
— Що правда, Беата? Що ти казала мені, яка велика людина міністр? Що ти знаходиш його дуже красивим? Що ти дивилася на його вікно, зітхала і називала його Бертраном? Що у тебе оченята загорілися, коли тебе запросили до міністра? Що Далтону Кемпбеллу довелося тримати тебе під лікоть, щоб ти не злетіла під стелю від захвату, отримавши запрошення зайти до міністра, щоб він особисто повідав тобі, щоб ти передала Інгеру, як йому подобається м'ясо, яке поставляється від нього? Я бачив тільки тебе і його… Може, потім тебе здолала жадібність. Жінки потім так себе ведуть, я чув. Віддавшись добровільно, вони іноді потім висувають звинувачення, щоб отримати для себе що-небудь. Так люди говорять. Все, що мені відомо, це що ти, цілком можливо, прийшла в такий захват від зустрічі з ним, що сама задерла поділ і поцікавилася, чи не хоче він тебе. Ти ж мені нічого не розповідала! Єдине, що я від тебе отримав, — це ляпас. Дуже може бути — за те, що я бачив, як ти отримуєш задоволення в обіймах міністра в той час, коли повинна працювати. Наскільки мені про все це відомо, таке теж може бути правдою.
У Беати затремтіло підборіддя, і вона спробувала зморгнути набіглі сльози. Звалившись на коліна, вона закрила обличчя долонями і розридалася.
Несан деякий час тупо дивився, не знаючи, що робити. Нарешті він опустився на коліна поруч з дівчиною. Він страшенно стривожився, бачачи її заплаканою. Він знав Беату давно і жодного разу не бачив, щоб вона плакала, як інші дівчиська. І ось тепер вона ридає, як дитина.
Несан співчутливо торкнув її за плече. Вона скинула його руку.
Оскільки розради вона не потребувала, Несан просто мовчки сидів. У нього майнула думка піти і залишити її плакати на самоті, але потім він вирішив, що якщо їй раптом щось знадобиться, то принаймні в її розпорядженні буде він.
— Несан, — вимовила вона крізь сльози, — що мені тепер робити? Мені так соромно! Я таке влаштувала! Це я в усьому винна, я спокусила хорошого андерського чоловіка, і все через мою мерзенну хтиву хакенську суть! Я цього не хотіла, і не думала його спокушати, і все ж спокусила! Те, що він зробив, він зробив з моєї вини. Але я не можу брехати і казати, що поступилася добровільно, тому що це не так. Зовсім навпаки. Я намагалася з ними боротися, але куди там, вони були набагато сильнішими за мене. Мені так соромно! Що ж мені тепер робити?
Несан проковтнув стоячу у горлі грудку. Йому не хотілося цього говорити, але заради її безпеки він змушений. Якщо він цього не зробить, Беата запросто може закінчити тим же, що і Клодін Уінтроп. А він може виявитися тим, кому накажуть це зробити. І тоді всьому кінець, тому що Несан виразно розумів: він не зможе заподіяти зла Беаті. І знову опиниться на кухні відшкрібуючим котли. Це у кращому випадку. Але скоріше погодиться на це, ніж заподіє біль Беаті.
Несан взяв її за руку і ласкаво розтиснув їй пальці. Потім порився в кишені і вклав в її долоньку шпильку зі спіральною голівкою. Ту саму, якою Беата зазвичай заколювала комір своєї сукні. Ту саму, яку вона втратила на третьому поверсі маєтку
