Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Олег Євгенович Авраменко

— Коротше, — урвав його Бренан, — ти прийняв запрошення від батька, бо гадав, що воно від доньки. І лише згодом з’ясував, що на тебе чекає не вечір легкого та приємного флірту, а офіційна вечеря з ґрафом та його родиною, під час якої доведеться відповідати на дражливі запитання щодо реґентства сестри.

— Атож, — кивнув Ліам. — Якби знав про це призначення, відповів би ухильно, послався б на втому… хоч, мабуть, однаково довелося б піти. Це ж два голоси в Раді.

Кожна з тринадцяти катерлахських провінцій мала в Раді Лордів два місця. Одне за законом належало ґрафові, інше посідав виборний представник від місцевої шляхти. Флойд аб Дереґ контролював обидва голоси від Князівства Лімнахського, оскільки тамтешні шляхетські збори представляв його старший син Гевін. Утім, це був радше виняток з правила — зазвичай члени Ради, обрані шляхтою, не залежали від ґрафів і проводили свою власну політику. Так, скажімо, ґраф Конлех аб Ґерант і лорд Дармад аб Махін, що вдвох представляли Рондав, дотримувалися прямо протилежних поглядів на місце відьом у Катерласі; а Фінвар аб Дайхі вже втретє обирався до Ради Лордів від Князівства Фиршамського, хоча мав украй напружені стосунки з місцевим правителем, Ґлиндиром аб Фейхіном.

Крім уже згаданих тринадцяти князівств, окремим територіальним утворенням у Катерласі була Королівська Область з адміністративним центром у Тахріні. Вона безпосередньо підпорядковувалась королю і делеґувала до Ради одного представника, якого обирала не лише шляхта, а й тахрінська міська старшина. Наразі інтереси Королівської Області відстоював лорд Еїн аб Хадар, менший брат Гивела аб Хадара, ґрафа Оґирського. Обоє підтримували Фінвара аб Дайхі.

— Якщо вдасться схилити на наш бік Флойда з Гевіном, — вів далі Ліам, — це буде сильний хід… І через те я трохи панікую, — зізнався він, — боюся все зіпсувати.

— Самою вечерею нічого не зіпсуєш, — утішив його Бренан. — Це ж не ти реґент, а Ґвен. І не тебе пхають на престол, а мене. Але для певності порадься з Брігід. Вона краще за Альсу підкаже тобі, про що можна говорити, а про що варто промовчати.

Проте Ліам, який з невідомих причин побоювався Брігід, волів зачекати, поки Ґвен і Альса закінчать свою розмову. Тоді Бренан просто заштовхав його до Ґвениних покоїв, пояснивши невдоволеній Альсі, що справа нагальна, а сам подався на пошуки Шайни і знайшов її разом з Шаннон та Мораґ у помешканні останньої. Усі троє, чистенькі, гарненькі, вбрані в ошатні сукні, сиділи у вітальні й попивали з кришталевих келихів біле вино, а на столику перед ними стояли вази з тістечками та цукерками. У звичайних жінок таке видовище неодмінно викликало б гострий напад заздрощів, оскільки відьми, мало що всі поспіль були вродливі, довго жили і завжди залишалися молодими, так ще й не мусили стежити за своїми фіґурами, їм не треба було докладати значних зусиль, щоб зберегти струнку поставу, не доводилося обмежувати себе в солодощах зі страху погладшати…

— Ну, нарешті прийшов! — з лагідною усмішкою мовила Шайна. — А я вже двічі по тебе посилала. Невже Брігід так довго вас протримала?

— Ні, не так довго, — відповів Бренан, умостившись на дивані поруч із сестрою. — Але потім була Альса. Теж повчала мене правильних манер.

— Як на мене, це зайве, — зауважила Мораґ. — Не вважай за пусті лестощі, але ти й сам швидко вчишся бути вельможею. Маєш на це вроджене чуття.

— Ще б пак, — погодилася Шаннон. — Шкода, Мораґ, що ти не бачила, як гідно Бренан тримався, коли нас запросили до короля для оголошення указу. Інший на його місці зверхньо поглядав би на присутніх, бодай трохи задирав би носа — мовляв, ви зараз таке почуєте… А він був спокійний і незворушний, ніби нічого й не сталося, ніби все відбувається так, як він і чекав. Тому я була певна, що реґентом стане лорд Кивін, а коли Енгас назвав Ґвенине ім’я, мало не завищала від несподіванки.

— Гадаю, там усім хотілося вищати, — сказала Шайна. — Кому просто від несподіванки, а кому — від досади. Цієї ночі багатьом лордам у Тахріні не спатиметься. А завтра-післязавтра раптовий напад вельможного безсоння пошириться на весь Катерлах… До речі, братику, маєш приготуватися, на тебе чекають важкі часи. Досі ти міг під тим або іншим більш-менш пристойним приводом відхиляти запрошення на різні прийоми, обіди та вечері, але тепер єдиним таким приводом може бути лише інше запрошення. Відсьогодні ви з Ґвен стали офіційними особами в Катерласі: ти — претендент на престол, а вона — призначений реґент. Після того, як… — сестра осіклася, — ну, як Ґвен набуде своїх повноважень, у неї з’явиться можливість відмовляти прохачам, посилаючись на державні справи. А от ти залишатимешся у вирі великосвітських заходів аж до остаточного рішення Ради Лордів.

Бренан кивнув:

— Брігід про це говорила. І обіцяла якомога частіше влаштовувати відьомські прийоми.

— Правильно, — схвалила таке рішення Шаннон. — Хай краще ходять до нас, ніж ми до них. Бо не лише вас із Ґвен, а й усіх нас почнуть діймати. Особливо Шайну.

— І Ліама, — докинула Мораґ. — От із ним не валандатимуться, експлуатуватимуть його на повну силу. Адже ж він такий, як і вони, зовсім для них не страшний.

— Уже почали експлуатувати, — сказав Бренан і розповів про запрошення від ґрафа Лімнахського.

— Ну, що ж, гарний початок, — вислухавши його, резюмувала Шаннон. — Якраз перед твоєю появою я говорила дівчатам, що мала Шован вер Флойд по вуха закохана в Ліама і було б добре їх одружити. Флойд аб Дереґ доволі прихильний до Сестринства і не симпатизує ні Авлайду аб Калваху, ні тим більше Фінвару аб Дайхі, але це зовсім не означає, що ти без проблем отримаєш обидва лімнахські голоси. Ґраф треба чимось зацікавити, і Ліам видається дуже ласою наживкою. Всім відомо, як Ґвен любить свого брата, а у відьомському колі це велика рідкість, здебільшого ми байдужі до нашої кровної рідні. Тож лорд Флойд не лише вигідно влаштує свою найменшу доньку, а й сам матиме неабиякий зиск, породичавшись із майбутньою королевою.

— Та чи захоче цього Ліам? — із сумнівом промовив Бренан. — Схоже, він і