Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін
Утім, коли збігла тисяча літ і перша тінь упала на Велике Зеленолісся, в Середзем’ї з’явились істари, чи то пак чарівники. Пізніше мовили, ніби вони прийшли з Далекого Заходу та були вісниками, посланими, щоби кинути виклик Сауроновій владі та об’єднати всіх тих, кому вистачало сили чинити йому опір: однак їм було заборонено протиставляти його владі свою власну чи робити спроби запанувати над ельфами та людьми з допомогою сили чи страху.
Тож чарівники прийшли в подобах людей, хоча ніколи не були молодими, старіли дуже повільно, мали просто золоті руки та кмітливий розум. Рідко кому[56] істари розкривали справжні свої імена, послуговуючись набутими. Двох верховних членів цього ордену (а загалом, кажуть, їх було п’ятеро) ельдари називали Куруніром, «Усевмілим», і Мітрандіром, «Сірим Пілігримом», а люди на Півночі кликали їх Саруманом і Ґандальфом. Курунір часто мандрував сходом, але врешті оселився в Ісенґарді. А Мітрандір підтримував тісну дружбу з ельдарами, мандрував головно Заходом і ніде не затримувався надовго.
Упродовж Третьої Епохи про те, хто охороняв Три Персні, не знав ніхто, крім самих охоронців. Однак, зрештою, стало відомо, що спершу Персні належали трьом найвеличнішим ельдарам: Ґіл-ґаладові, Ґаладріель і Кірданові. Перед смертю Ґіл-ґалад віддав свій перстень Ельрондові, а згодом Кірдан передав свій Мітрандірові. Бо Кірдан бачив більше та далі, ніж будь-хто в Середзем’ї, тому радо вітав Мітрандіра у Сірих Гаванях, знаючи, звідки той прибув і куди повернеться.
– Візьми цього персня, пане, – сказав він, – бо труди твої будуть нелегкі, а він дасть тобі сили здійснити ті діяння, які ти запланував. Адже це – Перстень Вогню, і ним ти зможеш наново розпалити пломінь сердець у нашому світі, який холоне. Що ж до мене, то моє серце – з Морем, і я мешкатиму на сірих його берегах, доки відпливе останній корабель. Я чекатиму на тебе.
Рік
2
Ісільдур висаджує паросток Білого Дерева у Мінас-Анорі та передає правління Південним Королівством Менельдилові. Трагедія на Ірисових Луках; убито Ісільдура і трьох його синів.
3
Огтар приносить уламки Нарсіла до Імладріса.
10
Валандил стає Королем Арнору.
109
Ельронд одружується з Келебріан, донькою Келеборна.
130
Народження Еладан й Ельрогіра – синів Ельронда.
241
Народження Арвен Ундоміель.
420
Король Остогер відбудовує Мінас-Анор.
490
Перша навала східнян.
500
Ромендакіл І завдає поразки східнянам.
541
Ромендакіл І гине у битві.
830
Фаластур започатковує династію Корабельних Королів Ґондору.
861
Смерть Еарендура та поділ Арнору.
933
Король Еарніл І захоплює Умбар і робить його фортецею Ґондору.
936
Еарніл зникає на морі.
1015
Король Кір’яндил гине під час облоги Умбара.
1050
Г’ярмендакіл завойовує Гарад. Ґондор досягає розквіту сили. Приблизно в цей самий час на Велике Зеленолісся падає тінь і люди починають називати його Морок-лісом. Уперше літописи згадують про періаннатів – власостопи приходять до Еріадору.
прибл. 1100
Мудрі (істари та ватажки ельдарів) виявляють, що лиха сила отаборилась у Дол-Ґульдурі. Вони вважають, що це – один із назґулів.
1149
Початок правління Атанатара Алькаріна.
прибл. 1150
Блідошкіри вступають в Еріадор. Стури йдуть Проходом через Червоноріг і переселяються на Стрілку, тобто у Смурні Землі.
прибл. 1300
Знову починають розмножуватися лихі створіння. В Імлистих Горах більшає орків, і вони нападають на ґномів. Укотре з’являються назґули. Їхній ватаг прибуває до Анґмару. Періаннати мігрують на захід; багато з них оселяється у Брі.
1356
Короля Арґелеба І вбито у бою з Рудауром. Приблизно в цей самий час стури покидають Стрілку та повертаються до Дикого Краю.
1409
Король-Відьмак із Анґмару завойовує Арнор. Убито Короля Арвелеґа І. Форност і Тирн-Ґортад удалося захистити. Знищено Вежу Амон-Сул.
1432
Помирає Король Валакар Ґондорський, починається громадянська війна – Родові Чвари.
1437
Спалено Осґіліат і втрачено палантир. Ельдакар відпливає до Рованіону; вбито його сина Орнендила.
1447
Ельдакар повертається і виганяє узурпатора Кастамира. Битва при Переправах на Еруї. Облога Пеларґіра.
1448
Повстанці втікають і захоплюють Умбар.
1540
Король Альдамир гине під час війни з Гарадом і з корсарами з Умбара.
1551
Г’ярмендакіл II завдає поразки людям із Гараду.
1601
Багато періаннатів переселяється з Брі куди-інде, й Арґелеб II дарує їм землю по той бік Андуїну.
прибл. 1630
До них долучаються стури, котрі надходять зі Смурних Земель.
1634
Корсари плюндрують Пеларґір і вбивають Короля Мінардила.
1636
Велика Чума спустошує Ґондор. Смерть Короля Телемнара та його дітей. У Мінас-Анорі помирає Біле Дерево. Мор поширюється на північ і на захід, чимало територій Еріадору перетворюється на пустку. Періаннати по той бік Барандуїну виживають, але й вони зазнають великих утрат.
1640
Король Тарондор переносить Королівський Дім до Мінас-Анора і висаджує там паросток Білого Дерева. Осґіліат занепадає. Мордор залишається без охорони.
1810
Король Телумехтар Умбардакіл знову захоплює Умбар і виганяє звідти корсарів.
1851
Відновлюються напади Примарних Вершників на Ґондор.
1856
Ґондор втрачає східні території, у битві гине Нармакіл II.
1899
Король Калімехтар на Даґорладі завдає поразки Примарним Вершникам.
1900
Калімехтар будує Білу Вежу в Мінас-Анорі.
1940
Ґондор і Арнор поновлюють комунікацію та укладають союз. Арведуї одружується з Фіріель, донькою Ондогера Ґондорського.
1944
Ондогер гине у битві. Еарніл завдає ворогові поразки в Південному Ітілієні. Потому він виграє Битву за Табір і проганяє Примарних Вершників до Мертвих Боліт. Арведуї претендує на корону Ґондору.
1945
Еарніл II здобуває корону.
1974
Північне Королівство припиняє існування. Король-Відьмак захоплює Артедайн і Форност.
1975
Арведуї тоне в Затоці Форохель. Утрачено палантири Аннумінаса й Амон-Сула. Еарнур приводить флот до Ліндону. Короля-Відьмака розгромлено, його переслідують до Еттенських Пустищ. Він зникає з Півночі.
1976
Аранарт прибирає собі титул Проводиря Дунедайнів. Реліквії Арнору передано на збереження Ельрондові.
1977
Фрумґар веде еотеодів на Північ.
1979
Бука з Мокви стає першим Ватагом Ширу.
1980
Король-Відьмак прибуває
