Гра в чуже життя - Олена Гриб
– Ваша Величносте, ми йдемо в найзахищеніше місце палацу. А йдемо кружним шляхом через те, що Дісон не хоче показувати стороннім короткий.
– А я не хочу, щоб у мою спальню взагалі хто-небудь входив, але кого це хвилює?
Лін слухала їхню перепалку і дивувалась. Імператор… Він тут хто? Не може бути, щоб просто для меблів. Так, радник виявляє повагу, хоча видно, що і поради його приймаються без зайвих питань. А ельф поводиться як старий мудрий дідусь… або прадід.
Цікаво, дружину імператор теж так уважно слухає?
А доньку?
Дівчина струснула головою, прагнучи, щоб волосся прикривало вуха. Навіщо давати зайвий привід для збурень? Марк за спиною впевненості аж ніяк не додавав. Вона наполягла на його участі лише тому, що мимовільного носія імператорської таємниці знищили б негайно, а Лін відчувала відповідальність за першу більш-менш доброзичливу істоту, що зустрілася їй тут. «Істоту», яку вона навантажила своїми проблемами і піддала смертельній небезпеці.
