Гра в чуже життя - Олена Гриб
Відмінно!
– Гарний ставок, як вважаєш? Тільки шумно дуже. – Відстань між ними скоротилася вдвічі.
– Принцесо, ви ж говорили, ці звуки заглушають все зайве. – Для відповіді супутник повернув голову і, виявивши «принцесу» в безпосередній близькості, почав потроху відсуватися.
– Зайвого нічого не буває. – Її долоня ковзнула по блискучому наплічнику, торкнула гладко поголену щоку. – Ти вважаєш, там є щось непотрібне? – Кивок убік ставку.
– Я… а… ні… тобто, звичайно, все як треба…
– Ні, поглянь уважніше, раптом я щось пропустила?
Ймовірно, в цьому світі принцеси діяли на солдатів як удави на кроликів. Гвардієць слухняно повернувся до качок – і полетів до них же.
«Тільки б не потонув у залізяках!» – а подальші думки стосувалися виключно свободи там, за стіною.
