Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

– Тобі нема чого хвилюватися, я стерла йому пам'ять!  Мені теж не потрібні наслідки!

Ілма брехала, але брехала тому, що прекрасно знала: жодна сила у світі не змусить Оевінга видати таємницю минулої ночі. 

Звідки до неї прийшла така впевненість, дівчина  сказати не могла. Любов спадкоємця північних чаклунів тішила її душу. Але думка про те, що вони можуть залишитися разом,  свербіла і боліла, наче свіжа рана. 

Все ж таки Ілма не любила Оевінга. Вона скористалася ним, тільки й усього. Та щоб  не сталося далі, її доля змінилася назавжди. 

Якби вона справді могла стерти хлопцю  пам'ять, вона б зробила це. Але Велика Річка ставила їй свої умови, які Ілма не могла порушити. І тепер їй доведеться з цим жити.

– Я не питаю тебе, що ми будемо тепер робити, – продовжила говорити вона, – ми скажемо нашим сім'ям, що краще відкласти весілля ще на рік. По суті, це нікого не здивує...

– Не хочу відкладати весілля на рік, – спокійно відповів їй Даегар, –  а те, що ти зробила, я сприймаю як необхідність. Може ти тепер, нарешті втихомириш свої пристрасті й почнеш жити...

– І тебе анітрохи не хвилює те, що я була з іншим? – невпевнено, дивлячись на нього, запитала Ілма.

Вона добре знала врівноважений характер Даегара, але все ж думала, що така новина підкосить його, була готова до люті, гніву, докорів, навіть погроз...

– Хвилює... Але там, на березі  я, як і ти, пройшов своїми власними шляхами. Розумів, що і мені доведеться принести жертву заради тебе. Що ж, мабуть це – моя жертва! Зрештою, і в мене був зв'язок з іншими жінками, тож яке в мене право дорікати тобі в чомусь?

І, глибо зітхнувши, він узяв дівчину за плечі, притягнув до себе і поцілував у лоб. 

– Зараз я поїду. Мені потрібно трохи навести лад у думках. А завтра повернуся.

– Тоді обери день нашого весілля сам! – тихо попросила Ілма.