Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

– Ходімо за мною, пані, – вклонилася та, і Оейде попрямувала коридором до сходів і далі на другий ярус слідом за ними,  – Ось її двері.

– Дякую, Мідо!

Оейде постукала, але ніхто не відгукнувся.

Дівчина трохи почекала і хотіла було піти, але все ж таки постукала ще раз, більш впевненіше.

– Ілма, це я, Оейде... Можу увійти?

Замок клацнув, і двері повільно відчинилися. Ілма лежала на ліжку, обнявши  руками подушку.

– Вибач, я не хотіла тебе турбувати, просто зайшла привітатися...

– То доброго ранку! – відчужено відповіла Ілма й одразу ж окинула Оейде уважним поглядом, – Гадаю, що знаю, навіщо ти прийшла, тому краще не будемо говорити зайвих слів. Адже тебе брат послав?

Оейде міцно зачинила двері й наблизилася до ліжка.

– Не знаю, що  там між вами, але він чекає на тебе сьогодні вночі на тому самому місці... І не хвилюйся, таємницю свого брата я зберігатиму як свою власну.

– Якщо правда відкриється, то гірше може бути не мені, а йому самому. А я цього не хочу! Скажи йому, нехай негайно їде, – зітхнула Ілма і повернулася до Оейде спиною, даючи зрозуміти, що розмова закінчена.