Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

— Як рука? — Запитав Річард, відволікаючи її від похмурих думок.

— Болить сильно, — зізналася вона. — Птахолов каже, що доведеться зашивати.

Річард демонстративно дивився прямо перед собою.

— Мені потрібен провідник, — безпристрасно промовив він. — Я за тебе злякався.

Більше він не сказав ні слова. Нічого, що було б схоже на догану.

Її обличчя палало. Келен була щаслива, що він на неї не дивиться. Річард не знав, що вона могла зробити, але зрозумів, що вона коливалася. Вона мало не зробила смертельну помилку, піддала їх величезному ризику. Просто тому, що не хотіла, щоб він бачив. Він не тиснув на неї, коли йому, як зараз, надавалася можливість. Він ставив її почуття вище своїх. Їй здавалося, що у неї розірветься серце.

Маленька процесія ступила на дерев'яний поміст під навісом. Старійшини відступили і повернулися до натовпу. Серед них стояв Птахолов.

— Ви готові зробити це? — Запитав він, напружено дивлячись на Келен.

— Що саме? — Запитала вона. Його тон пробудив в ній підозри.

— Я хочу сказати, що якщо ви збираєтеся стати людьми Племені Тіни, ви повинні робити те, що вимагається від людей Племені Тіни: дотримуватися наших законів. Наших традицій.

— Я одна знаю, що нам належить. Я чекаю тільки смерті. — Вона навмисно говорила дуже різко. — Я вже уникала загибелі частіше, ніж майже будь-який смертний. Ми хочемо врятувати ваш народ. Ми заприсяглися зробити це. Чого ж ви хочете, якщо наші життя вже і так належать вам?

Птахолов знав, що вона хоче уникнути цієї теми, і не дав їй ухилитися.

— Не думай, що я роблю це з легким серцем. Я роблю це тому, що знаю: ви віддані справі і хочете захистити наш народ від прийдешньої бурі. Але мені потрібна ваша допомога. Ви повинні прийняти наші традиції. Не для того, щоб доставити мені задоволення. Для того, щоб проявити повагу до нашого народу. Він чекає цього.

У Келен пересохло в горлі, вона не могла ковтати.

— Я не їм м'яса, — збрехала вона. — І ти це знаєш, я ж бувала у вас і раніше.

— Хоч ти і воїн, але ти жінка, тобі це можна пробачити. Це в моїй владі. Те, що ти сповідниця, відрізняє тебе від інших. — По його очах було видно, що це єдиний компроміс, на який він був готовий піти. — Але не Шукач. Він повинен буде це зробити.

— Але…

— Ти сказала, що не візьмеш його собі за чоловіка. Якщо він хоче скликати раду, він повинен бути одним з нас.

Келен відчула, що потрапила в пастку. Якщо вона відмовиться, у Річарда будуть всі підстави прийти в лють. Вони програють. Річард — родом з Вестланда і не знає звичаїв Серединних Земель. Він може і не погодитися. Вона не має права ризикувати. Занадто багато поставлено на карту. Птахолов очікувально дивився на Келен.

— Ми зробимо те, що ти вимагаєш, — сказала вона, намагаючись приховати свої думки.

— Хіба ти не хочеш запитати Шукача, що він думає з цього приводу?

Келен подивилася в сторону, над головами натовпу.

— Ні.

Він взяв її за підборіддя і повернув до себе.

— Тоді ти повинна подбати про те, щоб він зробив все, що потрібно. Я покладаюся на твоє слово.

Келен відчувала, як у ній закипає обурення. Річард відсторонив Птахолова.

— Келен, що відбувається? Щось не так?

Вона перевела погляд з Річарда на Птахолова і сказала. — Нічого. Все в порядку.

Птахолов дунув в свисток, який бовтався у нього на шиї, і повернувся до свого народу. Він почав говорити про його історію, звичаї, про те, чому вони уникають чужинців, чому вони мають право бути гордим народом. Поки він говорив, з неба спускалися голуби і сідали серед людей.

Келен слухала, але не чула нічого. Вона нерухомо стояла на помості, відчуваючи себе звіром, який потрапив у пастку. Коли вона думала про те, що вони зможуть завоювати довіру Племені Тіни, вона й не припускала, що доведеться йти на таке. Вона думала, що їх посвята буде чистою формальністю, після якої Річард зможе скликати раду. Їй і в голову не приходило, що все може так обернутися.

Може, їй вдасться дещо від нього приховати. Він навіть не зрозуміє. В кінці кінців, він же не знає їхньої мови. Їй треба просто мовчати. Для його ж блага.

«Але те, друге, — пригнічено подумала вона, — буде занадто очевидно». Вона відчула, як у неї почервоніли вуха, а в животі похололо.

Річард здогадався, що поки що словах Птахолова немає нічого цікавого, і не став просити її про переведення. Нарешті Птахолов закінчив вступ і приступив до основної частини:

— Коли ці двоє з'явилися між нами, вони були чужаками. Але вони довели, що піклуються про наш народ, що гідні нас. Відтепер нехай буде відомо всім, що Річард-з-характером і сповідниця Келен — люди Племені Тіни.

Келен перевела, пропустивши свій титул, натовп вибухнув схвальними вигуками. Річард простягнув до народу руку, крики посилилися. Савідлін зробив крок вперед і дружньо поплескав його по спині. Птахолов поклав руки їм на плечі і притиснув до себе Келен, намагаючись пом'якшити заподіяний їй біль.

Келен глибоко зітхнула і постаралася змиритися. Скоро все залишиться позаду, і вони знову вирушать в дорогу, на зустріч з Даркеном Ралом. Це єдине, що має значення. І крім того, вже вона — то точно не має ніякого права засмучуватися з цього приводу.

— Залишилося ще дещо, — продовжував Птахолов. — Ці люди не народилися людьми Племені Тіни. Келен народилася сповідницею за законом крові, а не за власним вибором. Річард-з-характером народився в Вестланді, по той бік кордону, і звичаї його країни — загадка для нас. Вони погодилися стати людьми Племені Тіни, поважати наші закони і звичаї, але ми повинні пам'ятати,