Гра в чуже життя - Олена Гриб
– Як на мене, все досить непогано. – Марк, недовго думаючи, заглянув у найближчий глечик. – Ей, а де випивка? – засмучено запитав він.
– А що ти хочеш? – з посмішкою поцікавилася Лін.
– Червоного з Ландара, велику пінну ванну, кілька красунь для компанії і м’яку постіль про всяк випадок.
– Лише це? – удавано здивувався Карі.
– Все інше побажай сам! – великодушно дозволив гвардієць і, не втримавшись, розсміявся.
А потім плюхнувся у ванну, яку Лін мстиво придумала прямо під ним. Навколо Марка заплескалися три дівиці лялькової краси.
Карі торкнув дівчину за плече.
– Напевно, нам варто відійти?
– Тільки недалеко, добре? Раптом сюди нагряне Геданіот зі своїми фантазіями?
Незабаром їх наздогнав захеканий гвардієць, з якого струмками стікала вода.
– Т-то ш-ш-що т-таке б-було, к-крих-хітко? – обурився, клацаючи зубами.
– Це називається: «Обережніше з бажаннями, вони іноді збуваються!», зрозумів? Простіше кажучи, ти отримав все, чого хотів! – давлячись сміхом, відповів метаморф.
Марка відповідь не задовольнила.
– Що хотів?! Вони ж холодні! Холодніші за покійниць! Крижані! Лін, я не зрозумів, в чому гумор! Ні, те, як вони за мене билися, було дуже потішно, але краще б перемогли ті, перші! Е-е-е, що трапилося? Морозна п’ятірка не твоя, так?
