Первісна. Дорога на Тір Мінеган - Олег Євгенович Авраменко

— Буде виконано, государю, — відповів слідчий.

— А ви, леді Елвен, — Імар перевів погляд на дівчину, — мабуть, прийшли підтримати свою тітку та кузин? — (Леді Ґвайр бан Броґан, уроджена вер Рордан, була рідною сестрою Елвениного батька.) — Вони саме моляться за спочинок душі лорда Броґана, можете приєднатися до них.

— Боюсь, моя присутність на молитві не зарадить їхньому горю, — відповіла Елвен. — Власне, я йшла до вас, государю. Хотіла обговорити з вами одне питання, коли почула про цю жахливу траґедію. Ви не могли б приділити мені трохи часу?

— Для вас я завжди знайду час, — запевнив її Імар. — Сьогодні, в зв’язку з жалобою, я скасовую всі урядові зустрічі та наради і весь ранок буду вільний. Заходьте до мене десь через півгодини.

— Дякую, государю.

Імар рушив далі по коридору, думаючи про те, що наостанок Броґан зробив йому бодай невеличку послугу — на один день звільнив від прикрої необхідності спілкуватися з лордом Айваром. От якби ще й верховний поборник сконав… Хоча ні, це нічого б не змінило. У теперішній ситуації його наступником оберуть такого ж запеклого фанатика, як і він. А може, навіть гіршого.

Дійшовши до королівських покоїв, Імар провів майстра Шовара в свій тутешній кабінет, що був менший за розмірами, ніж урядовий, а тому затишніший і тепліший.

— Отже, майстре, — заговорив він, влаштувавшись у кріслі за письмовим столом і запропонувавши лікареві сідати, — ви цілком упевнені в своєму висновку? Виключаєте будь-яку можливість убивства?

— Так безапеляційно я б стверджувати не став, ваша величносте, — стримано відповів Шовар аб Родрі. — Лише кажу, що смерть настала внаслідок серцевого нападу. А що його викликало — вже інше питання.

— Тобто, лорда Броґана могли отруїти?

— Теоретично, так, государю. Або отруїти, або… — майстер Шовар помовчав, вагаючись, — або застосувати проти нього маґію. Проте в обох випадках наша медицина не в змозі це виявити.

— І водночас не здатна спростувати можливість убивства, — зауважив Імар. — Тому підозри неминуче виникнуть. Ви спостережлива людина, майстре, і, мабуть, розумієте, що я нітрохи не засмучений через дядькову смерть. Мало того, вона мені дуже вигідна. Тож мене напевно запідозрять і шукатимуть тих, хто міг отруїти лорда Броґана за моїм наказом. А ви — лікар, мій головний медик, ще й призначений на цю посаду за протекцією ґенерала аб Рордана, чиї стосунки з лордом Броґаном були далекі від приязних. На вас подумають у першу чергу.

Шовар аб Родрі кивнув:

— Дякую за попередження, государю. Проте мене можуть підозрювати лише в приготуванні отрути. Сам я її дати не міг, бо з учорашнього вечора не відходив від юного лорда Мевріґа. Це може підтвердити леді Ґвайр, яка всю ніч просиділа біля сина.

— От і добре. Не забудьте вказати на це, коли майстер Ґарван братиме у вас свідчення. Він, безумовно, запитає, чи не виключено вбивство. Скажіть йому те, що й мені, тільки не згадуйте про маґію.

— Певна річ, государю. У випадку з лордом Броґаном цей варіант можна не розглядати, адже всім відомо, який він був благочестивий. А праведників сам Див береже від нечистих чарів.

Останні слова майстер Шовар промовив із серйозним виразом обличчя, але в його голосі вчувалася стримана іронія. За останні півмісяця, відколи Імарові стосунки з поборниками загострилися, вже понад два десятки придворних та військових обережно натякнули йому на своє вільнодумство. І якщо раніше він почував злість і досаду через неможливість знайти людей, що поділяли його погляди, то тепер просто не знав, як реагувати на такі боязкі зізнання. Тому поки лише брав на замітку своїх потенційних прибічників і пильно придивлявся до них, намагаючись збагнути, хто насправді підтримує його, а хто є провокатором і діє за вказівкою верховного поборника…

Відпустивши Шовара аб Родрі, Імар викликав камердинера і запитав, чи не прийшла ще леді Елвен, а отримавши ствердну відповідь, наказав негайно запросити її. Сам зустрів дівчину біля дверей і провів до м’якого крісла біля каміна, в якому жваво потріскували охоплені вогнем дрова.

Вмостившись у кріслі, вона розправила на колінах бузкову сукню і спрямувала на Імара серйозний погляд своїх світло-сірих очей.

— Сподіваюсь, ти не чекаєш від мене скорботи за лордом Броґаном?

Елвен ще змалку звикла називати його на ти в приватному спілкуванні, а Імар нітрохи не заперечував, бо завжди ставився до неї, як до меншої сестри. Щоправда, останнім часом ситуація докорінно змінилася, йому ставало дедалі важче бачити в ній просто сестру й тамувати в собі почуття, що були вже далеко не братерськими…

— Авжеж не чекаю, — відповів Імар, сівши на стілець по інший бік від каміна. — Я знаю, як ти його ненавиділа. А тобі добре відомо про мою ненависть до нього. Я лише жалкую, що він помер швидко й безболісно.

— Тоді можеш заспокоїтися, все було не так. Броґан знав, що вмирає. І мучився перед смертю.

Імар здивовано зиркнув на неї.

— З чого ти взяла? Майстер Шовар сказав…

— Він сказав те, що мали почути інші, — урвала його Елвен. — Насправді ж Броґан помер не від серцевого нападу. Цього виродка вбила я.

На якусь секунду Імар сторопів, потім схопився на ноги, прожогом кинувся до дверей і рвучко розчахнув їх. На щастя, передпокій був порожній. Ґвардійці стояли на варті аж у коридорі, а камердинер перебував у іншій кімнаті. Зачувши стукіт дверей, він квапливо прибіг до короля.

— Так, государю?

— Ні, нічого, — відповів Імар. — Мені просто почулося. Повертайся до своїх справ.

— Слухаюсь, государю. — Слуга вклонився і вийшов.

А Імар зачинив двері кабінету й докірливо мовив:

— Більше так не жартуй, Елвен. Якби хтось тебе почув… що тоді я мав робити? Вбити безневинну людину?