Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

Лоуренс справді складав суперкомп'ютер у книжковій шафі, яку закривав на ключ у своїй спальні, ховаючи його за шаромпоставлених вертикально книжок і малюнків, наклеєних на картон. Комп'ютер складався з незліченної кількості різноманітних частин, включаючи графічні процесори з десятка ігрових консолей Плейстейшн, які мали найсучаснішу векторну графіку та складні відповідні розгалуження для підключення додатково будь-якої системи — протягом перших трьох місяців, коли вони були на ринку. Він також ремонтував обладнання в офісі одного розробника, що вже не займався комп'ютерами, у двох містах — і врятував старі викинуті жорсткі диски, кілька материнських плат і маршрутизаторів різних типів. Результатом була металева гофрована відкрита рама з напханими туди платами, і купою світлодіодів, що блимали занадто яскраво. Лоуренс показав все це Патриції, пояснюючи свою теорію про нейронну мережу, евристичне контекстне відображення та правила взаємодії, і нагадуючи їй, що вона обіцяла нікому про це не розповідати.

На обіді з батьками Лоуренса (супер-часникові макарони) Патриція розповіла захопливу історію про те, що вона і Лоуренс займаються альпінізмом, і що вони навіть бачили лисицю зблизька. Вона ледь не сказала, що лисиця вкусила руку Лоуренса, але вчасно схаменулася. Батьки Лоуренса були дуже раді та здивовані, коли почули, що Лоуренс знає назви дерев — ніхто з них вже не сподівався на те, що роки їхнього виховання дадуть плоди, і у них був деякий сумнів щодо того, що Лоуренс робить правильно, витрачаючи занадто багато часу на комп'ютери, а не наповнює легені свіжим повітрям.

— Я дуже рада, що у Лоуренса є друг, — сказала його матір, яка носила котячі круглі окуляри, і волосся якої було пофарбоване у непристойно червоний відтінок. Батько Лоуренса, який був майже лисим наверху, за винятком одного коричневого пучка, теж схвально кивнув і запропонував Патриції тарілку з часниковим хлібом, тримаючи її обома руками. Сім'я Лоуренса жила в похмурому секційному будинку в непривабливому тупику, і всі меблі та приладдя були старі. Можна було бачити підлогу крізь потертий ковролін.

Патриція і Лоуренс почали проводити час разом навіть після занять, коли у них була така моживість. Вони сиділи поруч у автобусі, коли їхали на екскурсію до музею консервної промисловості, який був цілком присвячений консервним банкам. І кожен раз, коли вони розмовляли, Лоуренс розказував їйпро інші пристрої, які він створював — наприклад випромінюючу гармату, яка зробить вас сонним, якщо ви побудете під її випромінюванням протягом півгодини. Він сховав пристрій під парту у школі і перевірив її дію на пані Найт, вчительці соціальних дисциплін, яка почала зівати прямо на уроці перед дзвінком.

Одного разу на уроці англійської пані Додд попросила Патрицію розказати про Вільяма Сарояна — ні, чекайте, прочитати щось з Вільяма Сарояна по пам'яті. Патриція змогла згадати лише щось про доріжку з гравію і про черв'яків, які живуть у фруктах, поки не помітила світло, що блимало в оці, засліплюючи її, але тільки праве. Лівим оком вона бачила стіну нудьгуючих облич, які дивились на її дискомфорт, сподіваючись на розвагу, а потім знайшла джерело сліпучого блакитно-зеленого променя: у Лоуренса було щось у руці. Якийсь ліхтарик.

— У мене болить голова, — сказала Патриція. І була вибачена.

У коридорі під час перерви вона відтянула Лоуренса подалі від питного фонтану і почала вимагати, що таке до пекла він випробовував.

— Телепортна сітківку, — захищаючись, сказав Лоуренс, справді злякавшись. Ніхто ще не лякався Патриції. — Він ще не зовсім досконалий. Якби він працював, то проектував би слова прямо на сітківку ока.

Патриція відчула охоту поскандалити.

— Ой. Але хіба це не буде обманом?

— Так, тому що запам'ятовування виступів Резерфорда Б. Хейса підготує вас до життя дорослої людини. — Лоуренс закотив очі на лоба і пішов геть.

Лоуренс не міг пробачити собі, коли речі, які він робив, не працювали як слід. Вона ніколи раніше не зустрічала такого впертюха, як він. А між тим, що могла зробити Патриція з її фальшивими магічними силами? Нічого. Вона була абсолютним нулем у порівнянні з ним.

Батьки Лоуренса вирішили, що Патриція була його подружкою, і не бажали слухати жодних заперечень. Вони пропонували їм записатися на курс танців, і навіть возити їх туди і назад — і не забували нагадувати про це.

Лоуренс не хотів про це навіть чути.

— До речі про знайомство у вашому віці. — Матір Лоуренса сиділа напроти нього, коли він закінчував сніданок. Батько вже пішов на роботу. — Це не абсолютно. Це як практика. Навчання. Ви знаєте, що це не буде вас до чогось зобов'язувати. Але це не означає, що це неважливо. — Вона була одіта у блузку і легкі штани.

— Дякую за ваше відношення, мамо. Я ціную всі ваші цікаві ідеї.

— Ти завжди насміхаєшся зі своєї бідної матері. — Вона підняла руки, попереджуючи його протест. — Але ти повинен вислухати. Коли ти любиш малого песика — ти навчаєш його. Ти вже підліток, дорогенький, і ти не будеш нормальним без навичок дружби і знайомства. Я просто підказую тобі, що не слід забувати про майбутнє, і потрібно максимально використати час навчання у середній школі. Послухай тих, хто про це дещо знає. — Матір Лоуренса пішла до п'ятої школи, замість того щоб ходити до першої, щоб бути ближче до майбутнього батька Лоуренса, і це був перший