Право на шанс - Олена Гриб
Справедливо. Якщо я зірву плани Зарлата, він обов’язково відіграється на моїх друзях і не пошкодує часу, щоб знайти мене. Таке життя, нічого не вдієш. Слабкий завжди в програші. Так, слабкий завжди…
Прокляття!
Я переставляла ноги, хоча більше не бачила, куди йду. Друзі? Які ще друзі?! У мене був один-єдиний друг – мій демон. То чому я назвала купку малознайомих і не дуже приємних людей «друзями»? Вони – мої попутники, не більше. Мені немає діла до їхніх проблем, мене не хвилює їхнє майбутнє і я точно не збираюся нічим жертвувати заради них.
– Стій, овечко!
Я різко зупинилася і здивовано озирнулася.
Прямо перед носом височіла стіна – кам’яна, біла, вона незрозуміло як виросла посеред дороги.
– Магія? – прошепотіла я.
– Поверни наліво, тупенька! – гримнув Ферн. – Іди за всіма вздовж цієї огорожі! Що на тебе найшло? Ледь фізіономію не розквасила об каміння…
«Ось до чого доводить дружба», – подумала я, вдивляючись у темінь.
Добре, що у мене тільки один друг.
