П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Келен посміхнулася іронії ситуації.

— Від колишньої Д'хари залишилася лише назва, Річард. Більшість людей знають, що ти б'єшся за їх свободу, а не для того, щоб їх поневолити. Тепер тиранія одяглася в залізний плащ Імперського Ордена. Андеру відомі умови — ті ж, що ми виставили всім іншим країнам. Якщо вони добровільно приєднаються до нас, то стануть одним народом з нами, будуть жити по чесних і справедливих законах і користуватися рівними правами. Вони знають, що винятків не буде ні для кого. Відомі їм і санкції та наслідки, якщо вони до нас не приєднаються.

— Ренвольду говорили те ж саме, — нагадав їй Річард — Вони нам не повірили.

— Не всі хочуть бачити правду. Ми не можемо на це розраховувати і повинні зосередитися на тих, хто поділяє наші переконання і готовий битися за свободу. Ти не можеш жертвувати хорошими людьми, Річард, і ризикувати всією справою заради тих, хто не бажає бачити істину. Це було б зрадою по відношенню до тих сміливців, що приєдналися до нас і за яких ти несеш відповідальність.

— Ти права. — Річард тихо зітхнув. Він думав так само, але було приємно почути це від неї. — У Андера велика армія?

— Ну… так, — кивнула Келен. — Але справжній захист Андеру забезпечує зовсім не армія, а зброя, звана Доміні Діртх.

Хоча назва походила на древнєд'харіанську, Річард не відразу збагнув, що вона означає, оскільки думки були зайняті чим іншим.

— Нею можна скористатися, щоб зупинити Орден? Келен, задумавшись, прийнялася обривати кінчики травинок.

— Це давня чарівна зброя. Маючи Доміні Діртх, Андер теоретично завжди був захищений від зовнішньої агресії. Вони входять до складу Серединних Земель, тому що ми вигідні для торгівлі. Їм потрібен ринок збуту для тої величезної кількості зерна і м'яса, що вони виробляють. Але, маючи Доміні Діртх, вони практично автономні, майже незалежні від Серединних Земель. Наші відносини завжди були складними. Як і попередня Мати-сповідниця, я змусила їх визнати мою владу і, отже, владу правлячої Ради, якщо Андер і далі бажає з нами торгувати. Однак андерці — гордий народ і завжди вважають себе особливими, кращими за інших.

— Але це вони так думають, а не я. І не Джеган. Так що там з цією зброєю? По-твоєму, вона може зупинити Імперський Орден?

— Ну, взагалі нею не користувалися вже багато століть. — Келен, розмірковуючи, водила по підборіддю пучечком трави. — Але не можу уявити, чому б і ні? Її ефективність відбиває всяке бажання нападати у кого завгодно. У всякому випадку, в звичайний час. З часу останнього великого конфлікту нею користувалися лише при відносно дрібних набігах.

— А як вона діє? — Зацікавилася Кара.

— Доміні Діртх — оборонний рубіж неподалік від кордонів зі степом. Він являє собою лінію величезних, розташованих на певній відстані один від одного, в межах видимості, дзвонів. Вони стоять на варті вздовж всього кордону Андера.

— Дзвони, — повторив Річард. — І як ці дзвони їх захищають? Ти хочеш сказати, що їх використовують як набат для виклику військ?

Келен похитала травинкою, як вчитель указкою. Зедд зазвичай так само качав пальцем, та ще з хитрющою посмішкою, щоб Річард не ображався на те, що його поправляють. Келен, однак, не поправляла, а навчала, тому що у всьому, що стосувалося Серединних Земель, Річард залишався учнем.

І тут, ледь слово «навчала» прийшло йому на думку, як його осяяло.

— Це не ті дзвони, — сказала Келен. — Вони навіть не дуже-то на них схожі, хіба що за формою. Вони вирізані з каменю і з роками стали печеристими і кострубатими. Вони більше схожі на стародавні монументи. Моторошні монументи. Зростаючі немов із землі посеред степу, вишикувавшись в лінію до самого горизонту, вони дуже схожі на хребет якогось величезного мертвого і нескінченно довгого чудовиська.

Річард спантеличено потер підборіддя.

— І якого ж вони розміру?

— Вони підносяться над травою і степом, стоячи на товстих кам'яних постаментах шириною у вісім або десять футів. Постаменти приблизно в ріст людини. У них прорубані сходинки вгору. Самі ж дзвони висотою… ну, я не знаю… вісім-дев'ять футів разом з рамою. З тильної сторони кожного дзвону в тому ж камені вирізьблена кругла виїмка, як… як щит. Або як відбивач настінної гасової лампи. Андерська армія постійно охороняє кожен дзвін. При наближенні ворога солдат за наказом стає за щит, а потім по Доміні Діртх — цим дзвонам — б'ють довгою дерев'яною битою. Дзвони видають дуже низький дзвін. У всякому разі, ті, хто стоїть за щитом, чують низький гул. Ніхто з нападників не вижив, щоб розповісти світу, який звук йде назовні, в зону смерті.

Здивування Річарда тут же змінилося подивом.

— Що дзвони роблять з нападниками? Що робить цей звук?

Келен покататися травинки в пальцях, мнучи їх.

— Зриває м'ясо з кісток.

Річард навіть уявити собі не міг такого жаху.

— Як по-твоєму, це легенда, чи ти точно знаєш, що так воно і є?

— Я якось бачила результат. Якесь примітивне степове плем'я зібралося зробити набіг, щоб помститися за свою жінку, згвалтовану андерським солдатом. — Вона скрушно похитала головою. — Це було мерзенне видовище, Річард. Купа кривавих кісток посеред… посеред фаршу. Виднілись жмути волосся, шматки одягу. Я бачила нігті і кінчики пальців, але решту мені розпізнати не вдалося. Не будь цих клаптиків і кісток, зроду не здогадатися, що це була людина.

— Тоді сумніву немає — ці дзвони використовують магію, — заявив Річард. — І на якій відстані вони вбивають? І як швидко?

— Наскільки я розумію, Доміні Діртх вбиває все, що перед ним на відстані видимості. Як тільки вони задзвонять, агресор встигає зробити крок, від сили два, а потім шкіра починає тріскатися, м'язи і плоть відриваються від кісток, всі внутрішні органи — серце, легені, взагалі все — вивалюються з