П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

якнайшвидше нанести удар по Серединних Землях і проникнути вглиб Нового світу, щоб не дати нам часу зібрати військо.

— Я теж цього очікував. І Райбах був тієї ж думки. А тепер він захищає ворота, в які Джеган і не збирається ломитися.

Річард потарабанив пальцями по коліну, оцінюючи ситуацію, що склалася.

— Що ж, принаймні це може дати нам додатковий час, і тепер ми знаємо, куди Імперський Орден йде. В Тоскну.

Келен похитала головою. Вона теж, судячи з усього, зважила ситуацію.

— Зедд знає стару назву цієї країни. А вона помінялося. Її називали Угорщина, Вендіція і Турслан, крім інших назв. Тоскною її вже досить давно не називають.

— А! — Річард не особливо вслухався в її слова, подумки прикидаючи список того, що їм потрібно обміркувати. — І як же вона тепер зветься?

— Андер.

Річард миттєво підняв голову. Його раптом ніби облило крижаною хвилею.

— Андер? Чому? Чому її назвали Андер? Келен насупилася, бачачи вираз його обличчя.

— На честь одного з давніх засновників. Його звали Андер. Річард застиг.

— Андер, — моргнув він. — Йозеф Андер?

— А це ти звідки знаєш?

— Чарівник, якого називали Гора? Той, якого, як написав Коло, вони направили розбиратися з шимами? — Келен кивнула. — Це його прізвисько, так його всі називали. А справжнє його ім'я — Йозеф Андер.

32

Річарду здавалося, що думки у нього в голові перемішалися остаточно. Він намагався знайти вихід з положення з шимами, і в той же час перед його уявним поглядом текла нескінченна лавина ворожих солдатів, що йшли із Старого світу сюди.

— Гаразд, — підняв він руку, закликаючи всіх до тиші. — Гаразд, стихніть. Давайте-но краще спробуємо розкласти все по поличках.

— Увесь світ може загинути через шимів ще до того, як Джеган захопить Серединні Землі, — висловилася Келен. — У першу чергу ми повинні розібратися з шимами — ти сам мене в цьому переконав. Не те щоб світу для виживання так вже необхідна магія, але нам-то вона точно потрібна, щоб протистояти Джегану. Він буде просто щасливий, якщо ми зможемо битися з ним тільки мечем. Ми повинні їхати в Ейдіндріл. Ти сам сказав, раптом Зедд говорив правду про те, що нам треба зробити в замку Чарівника? З тією пляшкою? Якщо ми не впораємося з цим, то, можливо, таким чином допоможемо шимам захопити світ живих. І якщо не будемо діяти швидко, то запросто можемо спізнитися.

— І мені потрібно, щоб мій ейдж знову став діяти, — нетерпляче встряла Кара, — інакше в разі потреби я не зможу захищати вас обох. Я вважаю, що нам треба рухатися в Ейдіндріл і зупинити шимів.

Річард подивився на обох жінок.

— Відмінно. Але як ми зупинимо шимів, якщо доручення Зедда — лише безглузда нісенітниця, розказана нам, щоб прибрати нас з дороги? Що, якщо він просто турбувався і хотів захистити нас, поки сам буде намагатися розібратися з шимами? Зразок того, як люблячий батько при вигляді підозрілого незнайомця відправляє дітей в будинок, щоб вони терміново підрахували йому дрова біля вогнища.

Річард бачив, як лиця обох спохмурніли.

— Я хочу сказати, що інформація про те, що Йозеф Андер, якого в давнину відправили розбиратися з шимами, і засновник Андера — одна і та ж особа, надзвичайно важлива. Може, це щось значить, а Зедд цього просто не знає. Я не кажу, що нам слід їхати в Андер. Духам відомо, як мені хочеться якнайшвидше потрапити в Ейдіндріл. Просто я боюся упустити щось важливе. — Річард стиснув скроні. — Я не знаю, що робити.

— Значить, треба їхати в Ейдіндріл, — резюмувала Келен. — Там по крайній мірі ми знаємо, що у нас є шанс. Річард продовжив розмірковувати вголос:

— Можливо, це кращий варіант. Зрештою, Гора, тобто Йозеф Андер, міг знешкодити шимів десь в іншому місці — де-небудь в протилежному кінці Серединних Земель, — а вже потім, значно пізніше, після війни, наприклад, допомогти заснувати країну, яку нині називають Андером.

— Вірно. Значить, ми повинні дістатися до Ейдіндріла якнайшвидше, — наполягала на своєму варіанті Келен. — І сподіватися, що це зупинить шимів.

— Послухай! — Річард підняв палець, закликаючи її до терпіння. — Я в принципі згоден, але як ми зупинимо шимів, якщо доручення Зедда — повна нісенітниця? Чергова його хитрість? У такому разі виявиться, що ми не зробили рівним рахунком нічого ні проти шимів, ні проти Джегана. Таку можливість ми теж повинні враховувати.

— Лорд Рал, їхати в Ейдіндріл все одно справа потрібна, — продовжувала насідати Кара. — Не тільки тому, що там ваш меч і Зедд доручив нам там справу, а тому, що там у вашому розпорядженні буде щоденник Коло. І Берліна допоможе вам з перекладом. Напевно, вона весь цей час продовжує над ним працювати. Можливо, вона вже знайшла ще що-небудь про шимів. Можливо, у неї є відповіді, які вас чекають. А якщо й ні, то все одно книжка буде у вас, а ви знаєте, що шукати.

— Вірно, — погодився Річард. — І інші книжки в замку є. Коло пише, що з шимами виявилося набагато легше впоратися, ніж всі думали.

— Так, але всі вони володіли Магією Збитку, — зауважила Келен.

Річард теж нею володів, але практично не знав, як нею користуватися. По-справжньому він розбирався тільки в тому, як діє його Меч Істини.

— Може, в одній із книжок у замку Чарівника є відповідь, як впоратися з шимами, — додала Кара. — І не виключено, що це зовсім не складно. І Магії Збитку для цього не потрібно. — Морд-Сіт схрестила руки на грудях, всім своїм видом виказуючи неприязнь до магії. — Може, вам достатньо лише підняти палець і звеліти їм забратися.

— Так,