Межовий лицар - Джордж Мартін
«Як взагалі ти можеш пам’ятати якогось незначного межового лицаря, якому пощастило вибити з сідла Сивого Лева шістнадцять років тому?» — спохмурнів принц з срібною бородою.
«Я намагаюсь запам’ятовувати всіх моїх противників.»
«І як сталось, що ти вийшов на поєдинок проти межового лицаря?»
«Це було дев’ять років тому в Штормовому Рубежі. Лорд Баратеон влаштував турнір, щоб відсвяткувати народження свого внука. Жереб вивів мене на сіра Арлана в першій же сутичці. Ми зламали чотири списи поки мені нарешті не вдалось вибити його з сідла.
«Сім,» вигукнув Данк, «і це було проти принца з Драконового Каменю!» Не встигши довести речення до кінця, він вже почав жалкувати, що почав його. Данк дурна голова, недалекий, як дитина, він майже чув як старий промовляє ці слова.
«Так і було.» Принц зі зламаним носом приємно посміхнувся. «В історіях всі люблять перебільшувати, я знаю. Не думай поганого про твого вчителя, але, боюсь, що списів було лише чотири.
Данк був щасливий, що в залі панувала напівтемрява. Він відчував як почервоніли його вуха. «Мілорд…» Ні, це не те. «Ваша Високість.» Він упав на коліна і схилив голову. «Якщо ви кажете чотири, значить чотири… Я ніколи… Я не…» «Сір Арлан завжди казав про мене, що я недалекий, як дитина і тугодумний як віл.»
«І сильний як віл, судячи з вашого виду,» додав Бейлор Зламаний Спис. «Ви нікого не образили, сір. Підніміться.»
Данк встав, міркуючи, чи дозволено йому підняти голову і глянути принцу в обличчя. Переді мною Бейлор Таргеріен, Принц Драконового Каменю, Рука Короля і спадкоємець Залізного Трону Ейгона Завойовника. Що межовий лицар взагалі може сказати такій високій особі? «В-ви віддали йому його броню та коня, не взявши викупу, наскільки я пам’ятаю, заїкуючись вимовив він. «Сір Арлан розповідав мені, що ви були самим духом лицарства, і що одного дня Сім Королівств будуть в надійних руках.»
«Сподіваюсь ще не скоро,» промовив принц Бейлор.
«Ні-ні,» злякано виправився Данк. Він майже ляпнув, що зовсім не мав на увазі, що чекає смерті короля, але вчасно зупинив себе. «Вибачте, мілорд… Тобто Ваша Високість.»
Запізно він згадав, що кремезний чоловік з срібною бородою звертався до принца Бейлора як до брата. Він також крові дракона, який же я дурень. Він міг бути тільки принцом Мейкаром, наймолодшим з чотирьох синів короля Дейрона. Принц Ейріс кохається у книгах, а принц Рейгель божевільний, слабкий та хворобливий. Жоден з них не пересік би півкоролівства, щоб побувати на турнірі, а от Мейкар був знаменитим воїном, знаходячись щоправда в тіні свого брата.
«То ви хочете, взяти участь в турнірі, я правильно зрозумів?» уточнив принц Бейлор. «Це рішення лежить на розпоряднику ігор, але я не бачу причин, чому б тобі відмовили.»
Стюарт схилив голову. «Як скажете, мілорд.»
Данк, загикуючись, намагався висловити подяку, але принц Мейкар обірвав його. «Дуже добре, сір, ми зрозуміли, що ви вдячні. Ми вас більше не затримуємо.»
«Ви повинні пробачити мого благородного брата, сір» втрутився принц Бейлор. «Двоє з його синів десь загубились по дорозі сюди, і він хвилюється за них.»
«Весняні дощі підняли багато річок,» відказав Данк, «можливо, вони всього лише затримуються.»
«Я не прийшов сюди вислуховувати поради від межових лицарів,» відчеканив принц Мейкар своєму брату.
«Ви можете йти, сір,» добтрояндичливо кивнув принц Данку.
«Так, мілорд.» Він поклонився і розвернувся.
Але перед тим, як він встиг вийти, принц окликнув його. «Сір. Ще одне питання. Ви не родич сіра Арлана, так?»
«Ні, мілорд. Тобто, так. Не родич.»
Принц кивнув на пошарпаний щит Данка, з крилатою чашою на зовнішній поверхні. «По закону, тільки закононароджений син може успадковувати лицарський герб. Ви повинні придумати собі новий.»
«Я так і зроблю,» пообіцяв Данк. «Спасибі вам ще раз, Ваша Високість. Я битимусь хоробро, ви побачите.» Хоробрий як Бейлор Зламаний Спис, любив говорити старий.
9
Продавці вина та сосисок активно торгували, а повії безсоромно викроковували серед наметів та фургонів. Деякі були досить симпатичними, особливо одна руденька. Він не міг відірвати очей від її грудей, як вони рухались під її вільною сорочкою в такт ході. Данк згадав про срібло в гаманці. Я б міг її мати, якби захотів. Їй би сподобався дзвін мого срібла, а я, закинувши б її на спину, відніс до свого табору і насолоджувався цілу ніч. Він ще ніколи не був з жінкою, і була ймовірність, що він може загинути в першій же сутичці. Турніри бувають небезпечні… але шльондри теж можуть бути небезпечними, попереджав його старий. Вона може обікрасти мене поки я спатиму, і що тоді? Коли руденька кинула через плече погляд на нього, він заперечливо похитав головою і пішов.
Він знайшов Егга на ляльковій виставі, той сидів зі схрещеними ногами на землі, натягнувши капюшон свого плаща на голову, щоб приховати свою безволосість. Хлопець боявся заходити в замок, що Данк списав в рівній мірі як на сором так і на сором’язливість. Він вважає себе недостойним плутатись під ногами лордів та леді, не кажучи вже про великих принців. Зі мною було те саме, коли я був малий. Світ поза Блошиним кварталом видавався лякаючим та захоплюючим одночасно. Еггу потрібен час, ось і все. А на даний момент простіше було дати хлопцю кілька мідяків і залишити його розважатись тут, аніж тягнути в супереч волі в замок.
Цього ранку лялькарі ставили історію Флоріана та Джонквіль. Товста дорнійка керувала Флоріаном в його броні з мотлоху, в той час як висока дівчина тримала нитки Джонквіль. «Ти не лицар,» сказала вона коли рот ляльки почав рухатись. «Я знаю тебе. Ти Флоріан Дурник.»
«Так, це я, міледі,» відповіла інша лялька, впавши на коліна. «Найвизначніший блазень на світі і найвизначніший лицар теж.»
«Блазень і лицар?» перепитала Джонквіль. «Ніколи про таке не чула.»
«Мила леді,» відповів Флоріан, «всі чоловіки блазні, і всі чоловіки лицарі, коли справа стосується жінки.»
Це була гарна вистава, сумна та мила одночасно з енергійним поєдинком на мечах та красиво розфарбованим гігантом. Після закінчення товста жінка пішла вздовж натовпу збираючи монетки, поки дівчина спаковувала ляльок.
Данк взяв Егга і направився до неї.
«Мілорд?» вона кинула погляд на нього і невпевнено посміхнулась. Вона була на голову нижча ніж він, проте все одно вища за всіх дівчат, яких він коли-небудь бачив.
«Гарна вистава,» захоплено заявив Егг. «Мені сподобалось як ви керували Джонквіль, драконом та іншими ляльками. Я бачив лялькову виставу минулого
