Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона - Аманді Хоуп
Мені терміново треба поговорити з Драконом. Розповісти йому про свої припущення. Можливо, він все без мене знає, але байдуже.
Залікувавши воїнів, вирушила у зворотний шлях. Окрім знайомих мені охоронців, з нами тепер скрізь тягалися стражники, послані Левом.
Виходить, не довіряють мені - це погано.
- А де принц Асгард? - спитала тихенько одного з воїнів Дракона, коли ми віддалилися від тих, хто супроводжував на невелику відстань, і ті не могли чути.
- Його Високість відбув на зустріч з принцом Аслеком, - так само пошепки розповів мені стражник.
- Зрозуміло, - видавила я, хоч зрозумілого було мало.
Зі мною навіть не зайшов попрощатися. Часу не було чи просто не дали? Чого він туди поїхав? Чи хоче мирно врегулювати конфлікт? Чи є якісь інші причини?
Стражники супроводжували мене скрізь і всюди. А коли наблизилися до палацу, воїн із загону Дракона додав, що я тепер під домашнім арештом, і якщо щось знадобиться, звертатися до нього.
Ця новина дещо приголомшила. Невже мене серйозно підозрюють?
Цей факт мене не надто засмутив. Повернеться Дракон і все стане на свої місця, ще й кривдникам дістанеться.
Повернувшись назад у свої покої, несподівано виявила в них Мірану, що чекала мене. Так зраділа дівчинці, що мало не кинулася її обіймати. В останній момент згадала, коли вловила її ввічливо-холодний погляд, що служниця мене не пам'ятає.
- Пані! - вклонилася вона. - Мене надіслав пан лікар, щоб подбати про ваше здоров'я.
- Ось як, - розчаровано видала я.
Виявляється, вона тут за наказом імператора. Але все ж таки добре, що саме її прислали.Було б гірше, якби якусь невідому особу, коли б доводилося тримати вухо гостро.
А з Міраною я полагоджу, навіть знаю, яким чином.
Вона розпитала мене добре про здоров'я, дуже ретельно. Я навіть відчула себе на прийомі у лікаря, щоправда дуже кумедного, що погано вимовляв деякі терміни.
Коли всі необхідні питання було закінчено, як і передбачала, я швидко завоювала її довіру. Достатньо було вмовити дівчину зі мною пообідати.
Ґрунтовно підкріпившись, почала розпитувати добродушну служницю про справи, про роботу. Пару навідних питань, і вона мені вже викладала останні плітки. Щоправда, нічого потрібного мені я не взнала, ну так, не з першого разу все буває. Ще трохи і вона приноситиме мені ті відомості, які необхідні.
Ми проговорили досить довго. Раз мені не дозволялося виходити з власної волі, то довелося шукати собі заняття дома. Гарний привід перебрати гардероб, за що ми, з майже новою подружкою, і взялися. По ходу я примудрилася подарувати їй пару суконь, заявивши, що вони мені не підходять. Ще й прикраси, не дуже дорогі, щоб дівчину не запідозрили у крадіжці. Цим ще більше завоювала її прихильність.
До вечора Мірана була на всю зі мною відверта. До чого вона простодушна. Але, пригадую, минулого разу служниця мене не видала, хоч і одразу зрозуміла, що я не Алана. Добре ставлення у цьому світі в ціні, що в слуг, що в принців.
Під час вечері, ми розмовляли про людей у палаці, і я, як би ненароком упустила фразу, про те, що Білий дракон насправді не справжній.І розповіла їй, за великим секретом, що читала про магію Драконів. Так от, «заморожування» ніяк не може бути сильнішим за магію Чорного дракона. А в легенді говориться, що Білий буде битися з Чорним. Тільки це не можливо, адже, поки вона буде перетворювати все на лід, принцу достатньо випустити свою магію смерті і заморожувати не буде кого, та й нікому.
Служниця слухала мене відкривши рот. Як тільки я закінчила, їй несподівано знадобилося піти, нібито щось забула зробити.
Усміхнулася, дивлячись услід на двері, що зачинилися. Дуже добре! Ця плітка розлетиться за лічені години. Мені залишилося лише чекати на результат. Здається, я потихеньку вчуся плести інтриги. Треба б ще якусь каверзу придумати, все одно сиджу під замком. Є час на роздуми.
Єдине, що не розумію, чому імператорська сім'я до цього не здогадалася? Чи Ледішка продемонструвала їм Білого дракона? Але як? Асгард підтвердив мої здогади, що вона фальшивка. Чому ж досі її не викрили?
Вночі мені знову наснилася Алана. Цього разу вона лише сказала, що залишилося зовсім недовго і зникла. А я знову намагалася знайти вихід. Ці сни мене вже втомили. Прокинувшись, знову виявила на пальцях чорний попіл. Цього разу навіть не здивувалася, просто вимила. Колись я знайду пояснення цього незрозумілого явища. Відповідь прийшла набагато швидше, ніж я розмірковувала.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно