Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона - Аманді Хоуп
Цікаво, чого це? Свого шпигуна намагаються влаштувати? Чи тут інше?
Шкода, що татко мене не пам'ятає. Я так схожа на його дочку, а він навіть не реагує ніяк. Що там із його спогадами зробили незрозуміло, але можливо це й на краще. Я принаймні тепер не відчуваю себе в його присутності винною. Він хоч і слабохарактерний тип, але як людина непогана. Його допомога мені знадобилася б.
Йдучи до виходу, розмірковувала над подією, що сталася. Чому ці чудовиська з'явилися на балу? Адже відомо, що тут принци і вони можуть справитися… Навіщо тоді? Щоб налякати? Схоже на те. Тільки чому їх було двоє, і чому метою виявились ми з Ледішкою? Можливо, хтось хотів перевірити реакцію Дракона? Кого він кинеться рятувати? На що розрахована ця акцію страху?
За своїми думками я не помітила, як ми дісталися виходу.
- Дякую, Ваша Високість за захист, - присіла я до Халгера і потиснула його маленьку ручку.
Принц здивовано подивився на долоню, знову я зробила помилку. У цьому світі жінки не тиснуть руки своїм героям. Та, нічого. Коли вже зібралася тут жити, треба вводити свої порядки. Нехай звикають.
- Ваше волосся! - згадав несподівано хлопчик. - Ви мені обіцяли!
І виставив вказівний пальчик нагору.
- О! Звичайно! Наш договір залишається чинним. Чекатиму на ваш візит.
Він кивнув на це з величчю гідною королів і вирушив назад до бальної зали. А я повільно поплелася в свою кімнату в супроводі стражників, які раптово виникли з нізвідки. Мабуть, вони отримали наказ мене охороняти.Я вже майже дійшла до дверей, як мене зненацька схопили за руку і розгорнули на сто вісімдесят градусів.
- Ваша Високість! - Вигукнула здивовано, побачивши поруч Дракона.
Принц глянув на моїх провідників, окинув поглядом коридор.
- Ходімо! - прошепотів, і повів у мої апартаменти.
Як тільки за нами зачинилися двері, відокремивши від усього світу, Асгард, притиснувши мене до них, немов божевільний почав цілувати. Не даючи мені навіть набрати повітря.
Від чого моя голова відразу пішла кругом. А серце забилося з такою швидкістю, що здавалося, здатне вистрибнути з грудей.
- Що ... ви ... творите... - сказала на вдиху, коли, нарешті, вдалося ковтнути повітря.
Але він знову не дав домовити, з ще більшим запалом накинувшись на мої губи.
Мої коліна вже стали ватяними, а тілом розливалася гаряча хвиля бажання. Такими темпами ми навіть від дверей не встигнемо відійти.
- Я трохи не збожеволів, - видав принц, через важке дихання. – Коли побачив, що то чудовисько йде до тебе.
Він притулився чолом до мого і говорив майже мені в губи, опалюючи своїм подихом.
- Я мало не вбив їх усіх, - продовжував він, обіймаючи мене сильніше. – Ще мить і я випустив би свою магію.
Від його відвертих слів мені стало страшно.
- Тільки коли побачив, що ти прикриваєш брата, прийшов до тями. Ніколи ... Ніколи більше не наражай себе на небезпеку, - продовжував він, перемежуючи слова поцілунками. - Вибач! Мені треба було спочатку у всьому розібратися, а потім приводити тебе до цього світу. Але коли справа стосується тебе, то я перестаю ясно мислити.
- Ваша Високість! - обняла його, притулившись усім тілом.Такий сильний і такий мужній чоловік втрачав голову від страху за моє життя. Щаслива хвиля тепла та ніжності огорнула мене, що серце стиснулося.
Щоразу, здається, я закохаюся в нього все сильніше.
Не знаю, скільки ми цілувалися, я не помічала ні часу, ні простору. Тільки його руки, його очі, його великі плечі, його п'янкий запах.
- Мені час, - з гіркотою видихнув принц, намагаючись від мене відсторонитися, але не бажаючи відпускати. - Бережи себе, нікуди не ходи одна. Стражники біля дверей з моєї охорони, вони завжди будуть поруч.
- Ага, - кивнула, погано тямлячи.
Дракон пішов, а я ще якийсь час стояла біля входу, охолоджуючи гаряче чоло, притулившись до прохолодної поверхні дверей.
Щойно стихли кроки в коридорі, почувся тихий стукіт. Здивовано відчинила. Але, на радість, це виявилася лише служниця, що прийшла допомогти мені роздягнутися. Я практично не звертала на неї уваги, автоматично роздягаючись, і підставляючи під її спритні руки, гачки на моїй сукні. Думки були забиті іншим. Закінчивши зі мною, вона так само тихенько, як прийшла, пішла.
Бал почався пізно ввечері, за вікном було темно, але спати зовсім не хотілося. Схвильована подією і відвідуванням принца, я блукала по кімнаті туди-сюди. Знову повертаючись думками до Асгарда та дивного замаху.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно