Версола. Книга 1. Колоніст - Сергій Залевський
— Та ну, здивуй мене — Ленц зручно розташувався в кріслі — що ж тут головнішим може бути, такий куш… ого!
— Головне в тому, що вони ще здали в майстерні деталі зі всюдиходів, а крім того, охорона викупила у них два контрольні кристали. А ці барани, що поїхали за ними услід проводити агітацію, не повернулися — метикуєш, начальник, до чого я веду?
— А-ха-ха-ха — розсміявся Додо, а його підлеглий спантеличився, не очікуючи почути таку реакцію — я ж говорив, що твої знайомі ідіоти: поїхали полювати, а в результаті самі стали здобиччю, ось же кретини. Послухай, забудь про цих дурнів — вони отримали те, на що наривалися, цілком у дусі Версоли — силовий метод переконання тут часто дає осічку, а в даному випадку ті недоумки могли і убити цього Віктора. А ось тоді я б особисто наказав тобі закопати двох бовдурів, що позбавили нас потенційному прибутку в особі хлопця. До того ж я переконаний, що той же Кайл з «Новомеда» став би теж землю рити у пошуках винних, і, врешті-решт, знайшов би — а нам війна тут не потрібна, розумієш? Нам тут потрібно сировину, тому притягнути цього Віктора можна тільки грошима,… і на майбутнє — спробуй знайти парочку нормальних людей для таких питань, запропонуй їм нормальні гроші…. врешті-решт, не всі ж навколо тебе дебіли!
— Я, звичайно, пошукаю,… тільки тут ось яка справа намітилася, шеф: у тих дурнів, що поїхали і пропали, тут було багато друзів — рано чи пізно, але інформація до них дійде, і знайдуться ті, що бажають звести рахунки з цією парочкою. І ось тут ми з вами, шеф, нічого не зможемо зробити — так що ваш потенційний постачальник може потенційно пропасти. Хоча звичайно, не факт, що до пропажі наших людей вони мають якесь відношення — я можу поцікавитися в адміністрації, там адже є ті два кристали, що викупили у мисливців, можливо, на них є якийсь запис з місця, де їх знайшли… можна спробувати взнати.
— Що ти там зібрався взнавати? — ці всюдиходи зовні на одну морду, як мовиться — забий…. вважатимемо, що хлопцям не повезло, а що стосується якихось мстивих планів, то тут ти правий — ми нічого не зможемо зробити. Максимум, це попередити Волша і цього Віктора, що у них скоро з'являться серйозні проблеми,… я тебе попрошу, скинь їм повідомлення, не варто зустрічатися особисто — на нас вони не працюють…. поки. Так що мінімум особистих контактів, добре?
Вчорашній вечір і ніч пройшли успішно — задоволено подумав Віктор, коли прокинувся і оглядівся навкруги — він був в гостях у своєї нової подруги, дівчину звали Лора, і це було їх друге по рахунку спільне «свято». Подружка була приємна в усіх відношеннях: не дурна, не сміялася просто так з будь-якої його фрази, сама могла почати і підтримати розмову на будь-яку тему, і не місцеву теж — Лора виявилася з числа насильницьких переселенців. У своєму минулому житті вона була власницею невеликої косметичної фірми, яка приносила непоганий доход, поки одній з клієнток не стало погано після якоїсь чи то операції, чи то корекції — Віктор не став вдаватися до подробиць, оскільки дівчина (швидше, звичайно, жінка) відповідала неохоче і втрачала гарний настрій від подібних питань. Загалом, клієнтка щось серйозно втратила у своєму здоров'ї, і в результаті позову, колишня власниця фірми стала на Версолі відпрацьовувати збиток цьому здоров'ю. Суд погодився на вимоги постраждалої, хоча, як зрозумів наш герой, сума була явно завищена по відношенню до дійсного збитку здоров'ю, і вилікувати клієнтку можна було дешевше.
Але…. не повезло, і ось вона тут: а працювати на планеті мисливцем не змогла — маленька, руки слабкі, крові боїться, але стріляти сподобалося, як виявилося. Тобто, теоретично, вона могла б і в савану їздити, але практично, такий «дохлий» напарник нікому був не потрібний, хоча було декілька пропозицій на партнерство «близького» характеру — мисливцеві в савані часто стає дуже самотньо, але Лора такі вакансії проігнорувала. Тому на сьогодні вона працювала в секторі обслуговування селища, повільно, але упевнено погашаючи свій борг. Тут слід пояснити рівень зарплати і життя в цивілізованих світах, які присилали на Версолу поселенців — знову ж таки, із слів цієї жінки. Середня зарплата на планеті, де вона раніше жила, складала одну тисячу бон — приблизно стільки вона заробляла на посту директора своєї фірми, а ось штраф суд їй призначив у розмірі сорока шести тисяч. Оскільки на той момент заощаджень у неї було всього на вісім тисяч, то іншу суму їй нав'язали на наступні десять років, адже на Версолі багато заробити можна було тільки полюванням, а їй це не світило. Відносно добре тут ще заробляли кваліфіковані медики — випадки травм, пов'язані з процесом полювання тут були найпоширеніші і найважчі. Приблизно стільки ж, як і лікарі, заробляли і хороші ремонтники — обслуговування і ремонт транспорту складало великий сегмент ринку — техніка, хоч і була дуже надійною, але все одно іноді ламалася. Окремою групою стояли бійці охорони селищ — сюди брали тільки добровольців після ретельної перевірки — ці люди теж добре заробляли на Версолі.
Але усі три категорії не йшли ні в яке порівняння по рівню доходів з мисливцями, які могли напрацювати за місяць від десяти і вище тисячі бон — все залежало від самих мисливців, чим більше працюєш в савані, тим більше заробітку. Так що Лорі нічого такого не світило — відпрацьовувати свій борг їй припаде ще довго, враховуючи, скільки їй платили в сервісі. Дивлячись на красиве жіноче тіло, що лежить збоку від нього, а особливо на красиву ніжку, яка була не прикрита простирадлом і закінчувалася апетитною попкою, наш герой думав над двома питаннями. По-перше, вид жіночих принад став його збуджувати, і він збирався розтермосити подругу
