Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн
Зараз він знав, що його водні брати могли страждати від сильних емоцій без жодних незворотних наслідків на зразок пошкодження. Тим не менше Сміт тужливо шкодував, що став причиною переживань Джубала. Тоді він думав, що нарешті ідеально ґрокнув складний людський світ. Але йому слід було взнати його краще.
Ще навчаючись під керівництвом брата Махмуда, він з'ясував, що довгі людські слова (чим довші, тим кращі) були легкими, безпомилковими — і вони рідко змінювали свої значення... Але короткі слова були ненадійними, непередбачуваними, і вони змінювали значення без жодної схеми. Чи, принаймні, йому здавалось, що він так ґрокнув. Короткі людські слова ніколи не були схожі на короткі марсіанські, — як ось «ґрокати», яке завжди означає те саме. А короткі людські слова — це як спроба підняти воду ножем.
Але це було дуже коротке слово.
Сміт все ще відчував, що правильно ґрокнув людське слово «Бог», — а ось непорозуміння виникло тому, що він неправильно дібрав інші людські слова. Ідея була насправді такою простою, такою основною, такою необхідною, що будь-яке пташеня могло ідеально її пояснити, користуючись Марсіанською мовою. Проблема полягала у тому, щоб знайти людські слова, які дозволять йому говорити правильно; переконатися, що він без помилок відтворив їх за зразком так, щоб вони відповідали тій повноті, з якою це могло бути сказано його власною людською мовою.
Він ламав собі голову над цікавим фактом, в якому не повинно було бути жодних труднощів у висловленні — навіть англійською, оскільки це було те, що знав кожен... Хіба що вони не могли ґрокнути цього, лишаючись живими. Можливо, йому б радше слід було запитати про це у людських Старійшин, аніж боротися з непостійними значеннями людських слів. Якщо так, він повинен дочекатися, поки Джубал домовиться про зустріч: тут він був лише яйцем і не міг домовлятися сам.
Він злегка пошкодував, що зараз у нього немає привілею такого близького відділення від тіла, як у брата Арта та брата Дотті.
Потім він взявся подумки перечитувати «Новий міжнародний словник англійської мови» Вебстера, третє видання, надруковане у Спрінгфілді, Массачусетс.
З довгого перебування за межами, завдяки нелегкому усвідомленню, Сміт зрозумів, що його водні брати потрапили в халепу. Він зупинився між «шербаха» та «щербетом», щоб подумати над цим. Чи слід йому піднятися, покинути обійми води життя та приєднатися до них, щоб ґрокнути та розділити з ними проблеми? Вдома він міг би про це не хвилюватися; проблеми розділяли у радісній близькості.
Але це місце було дивним з усіх сторін... Джубал сказав йому чекати, поки за ним не прийде Джилл.
Він перевірив слова Джубала, розмірковуючи над ними та порівнюючи їх з іншими людськими словами, щоб переконатись у тому, що він ґрокнув. Ні, Джубал говорив правильно, і Майк правильно ґрокнув його слова; він має чекати, поки прийде Джилл.
Однак йому було так тяжко від точного усвідомлення проблем його братів, що він не міг повернутися до свого полювання на слова. Нарешті у Майка з'явилася ідея, яка наповнила його такою радісною сміливістю, що він би затремтів, якби його тіло зараз було здатне тремтіти.
Джубал сказав йому помістити своє тіло під воду і піти звідти, лише коли прийде Джилл... Але чи сказав Джубал, що він сам має чекати разом з тілом?
Сміт достатньо довго над цим розмірковував, знаючи про те, що через ненадійні англійські слова, які використав Джубал, він міг помилитися (і часто помилявся). Майк дійшов висновку, що Джубал не давав особливого наказу залишатися разом з тілом... І що піти — це вихід з неправильності, що виникала, коли не розділити труднощі його братів.
Тож Сміт вирішив прогулятися.
Він був вражений своєю сміливістю — бо коли він робив це раніше (лише двічі), то ніколи не був «сам». Кожного разу з ним були Старійшини, які спостерігали за ним, переконувалися в тому, що його тіло в безпеці, оберігаючи Майка від дезорієнтації у новому досвіді. Вони залишалися з ним, аж доки він повертався у тіло і запускав його знову.
Тут не було Старійшин, які допомогли б йому зараз. Але Сміт завжди швидко вчився; він знав, як це зробити, і був впевнений, що зможе зробити це сам — таким чином, щоб вчителі могли ним пишатися. Тож спочатку він перевірив кожну частину свого тіла; переконався, що воно не пошкодиться, поки його не буде; потім обережно покинув тіло, залишаючи тільки ту частинку себе, що була необхідна як сторож та доглядач.
Потім піднявся і став на край басейну, не забуваючи поводитися так, наче його тіло все ще було з ним: це був своєрідний запобіжник від дезорієнтації, призначений для того, щоб не згубити шлях до басейну, до тіла, до всього цього — від блукання невідомими місцями, звідки він ніколи не зміг би повернутися.
Сміт озирнувся.
Повітряне авто щойно приземлилося в саду біля басейну, а істоти біля нього сперечалися через пошкодження та збитки внаслідок приземлення. Можливо, це була та проблема, яку він міг відчути? Трава була для гуляння, квіти та кущі — ні; в цьому й полягала неправильність.
Ні, тут було більше неправильностей. Чоловік, який щойно вийшов з повітряної машини, однією ногою торкнувся землі, і Джубал побіг до нього. Сміт міг бачити порив холодної злості, яку Джубал вилив на чоловіка, — порив такий навіжений, що, якби один марсіанин виплеснув такий на іншого, обидва негайно відділилися б від тіла.
Сміт зазначив це для себе як щось, що йому необхідно буде обміркувати, — і, якщо виникне точка перетину кривих необхідності, як це зараз здавалося, вирішив, що йому потрібно буде робити, щоб допомогти своєму брату. Потім він глянув на інших.
Дорказ вилазила з басейну; вона була спантеличена, чи радше — стурбована, але не дуже сильно; Сміт відчував її впевненість у Джубалові. Ларрі стояв на краю басейну, звідки щойно виліз; у повітрі тремтіли краплі води, що падали з нього. Ларрі не був стурбований, скоріше захоплений та задоволений; його впевненість у Джубалові була абсолютною. Міріам була біля нього, і її настрій був чимось середнім між настроями Дорказ та Ларрі. Анна стояла там, де сиділа раніше, одягнена у довгу білу мантію,
