Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фантастика » Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

Читаємо онлайн Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн
вам пенсії!

Гейнріх вагався.

— Зараз! — закричав Джубал. — І скажіть отим іншим селюкам вийти і підняти свої великі ноги! Отой ідіот з кривими зубами стоїть на премії Елізабет М. Г'юїт!

Гайнріх повернув голову:

— Хлопці, обережно з тими квітами. Пескіне, ти стоїш на одній з них. Роджере! Підніми авто та пересунь його десь на п'ятдесят футів, подалі від саду.

Він знову зосередився на Гаршоу.

— Це вас задовольнить?

— Якщо він пересуне її, — але ви все одно відшкодуєте збитки. Погляньмо на ваше посвідчення особи... і покажіть його Справедливому Свідку та голосно й чітко назвіть їй своє ім'я, звання, організацію та платіжний номер.

— Ви знаєте, хто я. А зараз у мене є повноваження...

— У мене є повноваження загального закону зробити вам проділ дробовиком — якщо ви не діятимете згідно з чинним законодавством! Я знаю, хто ви. Ви виглядаєте там само, як та приручена мавпа, з якою я говорив по телефону сьогодні вранці, — але це не доказ, і я не впізнаю вас. Ви мусите назватися згідно з формулюванням закону — Світовий Кодекс, параграф 1602, частина II, — перед тим, як зможете показати свій ордер. І це стосується також і тих мавп, і того паразита-пітекантропа, який у вас за пілота.

— Вони офіцери поліції, що діють за моїми наказами.

— Я не знаю, що вони собою являють. Вони могли взяти ці, які їм не за розміром, клоунські костюми напрокат. Буква закону, сер! Ви вдерлися до мого замку. Ви кажете, що ви офіцер поліції, і ви стверджуєте, що у вас є повноваження для цього вторгнення. А я кажу, що ви — правопорушник, аж доки ви не доведете мені протилежне... І це моє громадянське право — використати всю необхідну силу, щоб вигнати вас, і я почну користуватись ним рівно за три секунди.

— Я б не радив.

— Хто ви такий, щоб радити? Якщо мене поранять, коли я намагатимуся відстояти своє право, ваші дії перетворяться на конструктивний напад — зі смертельною зброєю, якщо ті осли взяли з собою пістолети, — а он ті штуки дуже схожі саме на них. Це буде і громадянська, і кримінальна справа — тож, дорогий мій, я засаджу вас до в'язниці, скориставшись лише дверним килимком!

Джубал відкинув худорляву руку і стис кістлявий кулак.

— Геть звідси — це моя власність!

— Зачекайте, докторе. Зробімо по-вашому.

Гайнріх став яскраво-червоним, але жорстко контролював голос. Він запропонував своє посвідчення, і, коли Джубал оглянув його, повернувся до нього спиною, щоб показати Анні. Гайнріх назвав своє повне ім'я, сказав, що він капітан поліції Особливого Бюро Федерації, і процитував свій платіжний номер. Один за одним всі інші шестеро чоловіків та водій, які нарешті вийшли з авто, за стриманим наказом Гайнріха відбули ту саму процедуру.

Коли вони з цим покінчили, Джубал солодко промовив:

— А зараз, капітане Гайнріх, чим я можу вам допомогти?

— У мене є ордер на пошук тут Ґілберта Берквіста. Це означає право обшукати цю власність, ці будівлі та землі.

— Покажіть його мені, потім — Свідку.

— Так і зроблю. Проте у мене є ще один ордер, такий, як і перший, — на ім'я Джилл Бордмен.

— Кого?

— Джилліан Бордмен. Вона підозрювана у викраденні.

— Господи!

— І ще для Гектора С. Джонсона... Валентина Майкла Сміта... та на вас, Джубале Гаршоу.

— Мене? Знову податки?

— Ні. Перегляньте. Учасник у тому та іншому... Свідок у певних справах... І я забираю вас особисто за перешкоджання правосуддю в тому випадку, якщо ордера виявиться недостатньо.

— О, припиніть, капітане! Я краще співпрацюватиму, відколи ви назвалися та почали поводитися так, як того вимагає закон. І я продовжу. Звичайно, я все одно подам на вас позов, і на вашого керівника, і на уряд — за незаконні дії до того часу... Проте не відмовляюся від жодних своїх прав, включно з правом звернутися по допомогу, — з повагою до всього іншого, що ви зробили після. Гм... Ану, покажіть перелік жертв. Я бачу, що ви взяли додаткову машину. Але дорогенький! Щось тут не те. Ця... Гм... Місіс Боркманн? Я бачу, що її підозрюють у викраденні друзяки Сміта... Але згідно з цим ордером складається таке враження, ніби його звинувачують у втечі з-під варти. Я спантеличений.

— Обоє. Він втік, а вона його викрала.

— Чи вам не важко все це скоординувати? Обох, я маю на увазі? На яких підставах його затримали? В ордері не сказано?

— Як, в біса, я маю знати? Він втік, це все. Він втікач.

— Боже мій! Я радше подумав би, що маю запропонувати свої послуги захисника для кожного з них. Цікавий випадок. Якщо сталася помилка — чи помилки, — то це може викликати інші питання.

Гайнріх холодно посміхнувся:

— Вам це не здасться легким. Ви також будете у в'язниці.

— О, не надовго, я переконаний, — Джубал підвищив голос більше, ніж було потрібно й повернув голову до будинку.

— Я знаю іншого адвоката. Я б сказав, якщо суддя Голанд буде слухати цю справу, розгляд habeas corpus для всіх нас буде швидким. І якщо станеться так, що «Об'єднана преса» надішле сюди авто, щоб дізнатися, де віддають такі накази, часу вони не гаятимуть.

— Наклепник, як і завжди, — так, Гаршоу?

— Наклеп, мій любий пане. Я запам'ятаю.

— Від вас буде користі як з козла молока. Ми самі.

— Та невже?

Розділ 15

Валентин Майкл Сміт проплив у темній воді до найглибшої частини басейну, під трампліном, і вмостився на дні. Він не знав, чому його брат Джубал сказав йому там сховатися; насправді він також не знав, що він ховається. Його водний брат Джубал сказав йому це зробити — залишатися там, доки його водний брат Джилл не прийде за ним; цього було достатньо.

Щойно він переконався, що опинився у найглибшій частині, то скрутився у позу ембріона, дозволив більшості повітря вийти з легенів, проковтнув язика, закотив очі, майже повністю зупинив серцебиття і став фактично «мертвим», зберігши все так, щоб він справді не відділився від тіла і міг знову запустити всі двигуни, коли захотів би. Сміт також вирішив розтягти своє відчуття часу, аж доки секунди не почали здаватися годинами, — тому що, як він розміркував, було невідомо, як швидко за ним прийде Джилл.

Відгуки про книгу Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: