Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Фантастика » Довге темне передвечір'я душі - Дуглас Адамс

Довге темне передвечір'я душі - Дуглас Адамс

Читаємо онлайн Довге темне передвечір'я душі - Дуглас Адамс
невимовну втому й здувся.

Він привітався з жінкою в червоних окулярах, злегка кивнувши їй.

— Уже все, Синтію, — сказав чоловік і коротко усміхнувся їй. — Я з усім розібрався.

Вона слабко кивнула, і вони обоє сіли у свій «BMW» і через секунду або дві поїхали звідти й зникли десь у далині. Дірк подивився на картку, яку тримав у руці: «Клайв Дрейкот». Він був з відомої адвокатської фірми. Дірк сховав картку в гаманець, сумно сів у машину й поїхав до свого дому, де виявив, що прямісінько перед його порогом на нього терпляче чекає великий золотистий орел.

Розділ 20

Кейт накинулася на свого гостя відразу після того, як вони зайшли в її квартиру і вона зачинила двері, а тому мала підстави вважати, що Нейл не вислизне нишком зі своєї квартири, щоб із несхвальним поглядом стовбичити на сходах. Принаймні, безперервний ритм басгітари гарантував їй певну приватність.

— Отже, — нетерпляче сказала вона, — що там з тим орлом? Що відбувалося з ліхтарями? Га?

Північний Бог Грому дивився на неї ніяково. Йому довелося зняти з голови рогатий шолом, бо той чіплявся за стелю й дряпав штукатурку. Він тримав шолом під пахвою.

— Що з цим апаратом для Кока-Коли? — продовжувала Кейт. — До чого цей молот? Коротко кажучи, що взагалі відбувається? Га?

Тор нічого не відповідав. На секунду він нахмурився від зарозумілого дратування, потім ще раз нахмурився, цього разу наче збентежено, а потім просто стояв і стікав на її очах кров'ю.

Кілька секунд вона намагалася сповільнити неминуче наближення моменту, коли їй доведеться здатися, а потім вирішила, що якщо це неминуче, то й дідько з ним.

— Гаразд, — пробурмотіла вона, — треба все це витерти. Піду знайду антисептик.

Вона пішла понишпорити на кухні в шафі, а коли повернулася, Тор сказав їй:

— Ні.

— Що «ні»? — сердито спитала вона, грюкнувши пляшечкою об стіл.

— Ось це, — сказав Тор і штовхнув до неї пляшечку. — Ні.

— А що з ним не так?

Тор знизав плечима й вередливо втупився в кут кімнати. У тому куті кімнати не було нічого, що можна було б вважати хоч трохи цікавим, тож було очевидно, що він дивиться туди виключно через свою упертість.

— Слухай, хлопче, — сказала Кейт, — якщо я можу звати тебе «хлопче». Що…

— Тор, — сказав Тор, — Бог…

— Так, — сказала Кейт, — ти мені вже казав про всі ті речі, богом яких ти є. Я намагаюсь витерти тобі руку.

— Седра, — сказав Тор, стурбовано оглядаючи свою скривавлену руку, тримаючи її далі від Кейт.

— Що?

— Товчене листя седри. Олія з кісточок абрикосу. Настій квітів помаранчи. Мигдальна олія. Шавлія та живокіст. А не це, — він зіштовхнув пляшечку з антисептиком зі столу й закопилив губу.

— Добре! — сказала Кейт, підняла пляшечку й жбурнула нею в нього.

Пляшечка відскочила від його вилиці, шкіра на місці удару почервоніла. Тор люто ринувся вперед, але Кейт просто стояла на місці, вказуючи на нього пальцем.

— Стій де стоїш, хлопче! — сказала вона, і він зупинився. — Для цього тобі потрібне щось особливе?

Тор на мить спантеличився.

— Для цього! — сказала Кейт, указавши на синець, що розцвітав на його щоці.

— Помста, — сказав Тор.

— Я подивлюся, що в мене є, — сказала Кейт, різко розвернулася й вийшла з кімнати.

Після двох хвилин якоїсь активності жінка повернулася до кімнати, а за нею шлейфом клубилася пара.

— Ходимо зі мною! — сказала Кейт.

Вона повела його до своєї ванної кімнати. Він ішов слідом, демонстративно вдаючи відсутність бажання робити це. Пара зайшла в кімнату за Кейт тому, що здіймалася від ванни. А у ванні було багато піни й маслянистих речовин.

Уздовж маленької полиці над ванною були вишикувані пляшечки та баночки, здебільшого пусті. Кейт брала їх одну за одною й показувала йому.

— Олія з кісточок абрикосу, — сказала вона й перевернула посудину, щоб наголосити на пустоті всередині. — Усе там, — додала вона, вказуючи в повну піни ванну.

— Масло неролі, — сказала вона, взявши наступну пляшечку, — екстраговане з квітів помаранчі. Усе там.

Вона взяла наступну:

— Апельсинове молочко для ванни. Містить мигдалеву олію. Усе там.

Вона взяла баночки.

— Шавлія та живокіст, — сказала вона про одну з них. — І масло седри. Одне з них крем для рук, а інше — кондиціонер для волосся, але всі вони там, разом із тюбиком засобу для відновлення губ, що містить алое, з огірковим молочком для очищення, з прополісом, маслом жожоби, гряззю з Рассула, шампунем із водоростей і берези, нічним кремом з вітаміном Е та з великою кількістю риб'ячого жиру. Боюсь, у мене немає нічого під назвою «Помста», але ось тут є трохи «Одержимості» Кельвіна Кляйна.

Вона відкрутила кришку з пляшечки парфумів і кинула пляшечку у ванну.

Відгуки про книгу Довге темне передвечір'я душі - Дуглас Адамс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: