Дюна - Френк Херберт
— Це все? — запитав Пол.
— Коли хробак зникне, можна буде спробувати вийти, — мовив Кайнс. — Ступати потрібно м’яко, уникаючи барабанних пісків і припливних пилових басейнів, — у напрямку найближчих скель. Там багато таких місцин. Можна спробувати дійти.
— Барабанні піски?
— Ділянки ущільненого піску, — пояснив Кайнс. — Ступиш на них навіть найобережніший крок — і вони загримлять. Хробаки завжди приходять на цей звук.
— А припливні пилові басейни? — уточнив Герцог.
— Деякі провалля в пустелі багато століть поспіль виповнювалися пилом. Серед них є такі розлогі, що мають навіть течії та припливи. Вони проковтнуть нетямущого, який ступить у них.
Галлек відкинувся назад і знову забренькав на балісеті. Тепер він заспівав:
Полюють звірі дикі у піщанистих землях
на тих, що забажали відлюддям цим пройти.
Ох-ох, не спокушай богів пустелі,
як епітафію свою не прагнеш чути ти.
Чигають небезпеки…
Він обірвав пісню й нахилився вперед.
— Попереду пилова хмара, сір.
— Бачу, Ґурні.
— Саме її ми й шукаємо, — відказав Кайнс.
Пол витягнувся на кріслі, щоб добре бачити, що там попереду, й помітив жовту кущасту хмару над поверхнею пустелі на відстані тридцяти кілометрів.
— Це один із ваших промислових краулерів, — пояснив Кайнс. — Він тут, а це означає, що ведеться видобуток прянощів. Хмара — це здійнятий угору пісок, що викидається, коли за допомогою центрифуги з нього забирають прянощі. Інших таких хмар не буває.
— А над ними літальний апарат, — зауважив Герцог.
— Бачу двох… трьох… чотирьох спостерігачів, — мовив Кайнс. — Вони видивляються знак хробака.
— Знак хробака? — поцікавився Герцог.
— Піщана хвиля, що рухається до краулера. Ще вони мають сейсмічні зонди на поверхні. Часом хробаки рухаються надто глибоко, тому хвилі не видно, — Кайнс обвів поглядом небосхил. — Мав би ще бути авіатранспортувальник, та я його не бачу.
— А хробак завжди приходить, так? — запитав Галлек.
— Завжди.
Пол нахилився вперед і торкнув Кайнса за плече.
— Яку територію охоплює кожен хробак?
Кайнс насупився. Ця дитина і далі ставить дорослі запитання.
— Усе залежить від розмірів хробака.
— Які можливі варіанти? — запитав Герцог.
— Великі можуть контролювати триста-чотириста квадратних кілометрів. Маленькі…
Він замовк, коли Герцог ураз натиснув на реактивні гальма. Корабель підскочив, і його хвостові гондоли щось прошепотіли тиші. Короткі прямокутні крила видовжилися, вигнувшись у повітрі. Плавно здіймаючи крила, апарат повністю перетворився на ’топтер. Герцог нахилив його та зменшив махи крилами, вказуючи лівою рукою на схід від промислового краулера.
— Це знак хробака?
Кайнс нахилився до Герцога, щоб розгледіти далину.
Пол і Галлек, притиснувшись один до одного, дивилися в тому самому напрямку, і Пол помітив, що їхній ескорт, захоплений зненацька маневром Герцога, вирвався вперед, але тепер розвертався. Краулер досі перебував за три кілометри попереду.
Там, де вказав Герцог, тінисті півмісяці дюн бігли до небокраю, а між ними плинув у далечінь хвилеподібний рух, від якого брижами вкривався пісок. Так, подумалося Полові, велика риба збурює воду, рухаючись близько до поверхні.
— Хробак, — підтвердив Кайнс, — ще й великий. — Він відкинувся назад, схопив мікрофон із панелі керування й налаштував нову частоту. Зиркнувши на координатну сітку на роликах над головою, він сказав у мікрофон: — Викликаю краулер Дельта на Аякс Дев’ять. Знак хробака. Краулер Дельта на Аякс Дев’ять. Знак хробака. Прошу підтвердити.
З панельного динаміка пролунав статичний тріск, а тоді голос:
— Хто викликає Дельта на Аякс Дев’ять? Прийом.
— Вони видаються доволі спокійними, — зауважив Галлек.
Кайнс сказав у мікрофон:
— Незареєстрований політ — за три кілометри на північний схід від вас. Знак хробака іде навперейми до вас, за приблизними оцінками, до контакту двадцять п’ять хвилин.
З динаміка пролунав інший голос:
— Це Повітряний Контроль. Спостереження підтверджено. Будьте на зв’язку для розрахунку часу зближення. — Коротка пауза, а тоді: — До зіткнення неповні двадцять шість хвилин. Ви дуже точно все оцінили. Хто на незареєстрованому кораблі? Прийом.
Галлек від’єднав свій пасок безпеки й опинився між Кайнсом і Герцогом.
— Це звичайна робоча частота, Кайнсе?
— Так. А що?
— Хто нас чує?
— Лише кілька робітничих команд у цій зоні. Трансляцію ніхто не перехопить.
Динамік знову затріщав, а тоді:
— Це Дельта на Аякс Дев’ять. Хто отримує премію за спостережливість? Прийом.
Галлек зиркнув на Герцога.
Кайнс пояснив:
— Тому, хто першим помітить знак хробака, передбачена премія у вигляді прянощів. Вони хочуть знати…
— То скажіть їм, хто першим помітив того хробака, — відказав Галлек.
Герцог кивнув.
Кайнс завагався, а тоді взяв мікрофон:
— Премія за спостережливість Герцогові Лето Атріду. Герцогові Лето Атріду. Прийом.
З динаміка пролунав плаский, спотворений статичними перешкодами голос:
— Зрозуміли, дякуємо.
— Тепер скажіть їм, нехай розділять премію між собою, — наказав Галлек. — Скажіть, що це воля Герцога.
Кайнс глибоко вдихнув, а тоді мовив:
— Герцог бажає, щоб ви розділили премію між членами команди. Чуєте? Прийом.
— Зрозуміли й дякуємо, — пролунало з динаміка.
Герцог мовив:
— Забув зазначити, у Ґурні ще є хист до зв’язків із громадськістю.
Кайнс насуплено й здивовано озирнувся до Галлека.
— Так люди дізнаються, що Герцог дбає про їхню безпеку, — пояснив Галлек. — Чутки поширяться. А оскільки це була робоча частота, то навряд чи харконненівські агенти щось могли почути, — він кинув погляд на повітряне прикриття. — Та й ми доволі сильні. Варто було ризикнути.
Герцог спрямував літальний апарат до піщаної хмари, що здіймалася над краулером.
— І що буде тепер?
— Десь неподалік є транспортувальник, — сказав Кайнс. — Він прилетить і забере краулер.
— А що як транспортувальник зламався? — запитав Галлек.
— Частину обладнання буде втрачено, — сказав Кайнс. — Підлетіть ближче до краулера, мілорде. Гадаю, вам буде цікаво.
Герцог насупився і зосередився на важелях керування, коли літак опинився в турбулентному струмені повітря над гарвестером.
Пол кинув погляд униз і побачив, що пісок досі вилітав із металопластикового монстра під ними. Машина скидалася на великого бронзово-блакитного жука, який розкинув навколо лапи на гусеницях. Юнак побачив велетенську перевернуту лійку, занурену в темний пісок.
— Судячи з кольору, це багата на прянощі жила, — зауважив Кайнс. — Вони працюватимуть до останньої хвилини.
Герцог піддав більше сили крилам, напружив їх для крутішого спуску й плавним розворотом спустився нижче до краулера.
Пол оглянув жовту хмарку, що вилітала з вентиляційних труб краулера, зиркнув на обшир пустель, крізь який хробак ішов на зближення.
— А ми не почуємо, як вони викликають транспортувальник? — запитав Галлек.
— Зазвичай вони з ним спілкуються на іншій частоті, — відповів Кайнс.
— А в них хіба на кожен краулер не по два «крила» має бути? — запитав Герцог. — На тій машині двадцять шість людей, не згадуючи вже про вартість обладнання.
Кайнс відказав:
— У вас недостатньо…
Він замовк, коли динамік вибухнув злим голосом:
— Хто-небудь бачить «крило»?
