Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

Людям буде надзвичайно важко ухвалити рішення про знищення двох світів, оскільки такий вибір лежить далеко за межами людської моралі й загальновизнаних суспільних цінностей, а сама ситуація зі стратегією стримування за теорією Темного лісу лише звужує можливості ухвалення подібного рішення. Якщо стримування Трисоляриса зазнає невдачі, то людство матиме час, аби ще одне покоління прожило своє життя так, як йому заманеться. Якщо ж унаслідок невдачі стратегії стримування погроза буде реалізована й координати обох світів транслюватимуться в Усесвіт, то знищення Землі можливе будь-якої миті, а це — значно гірший сценарій, ніж відмова від реалізації погроз. Тому в разі невдачі стратегії стримування реакція значної групи людей буде очевидною.

Однак прорахувати те, які саме рішення ухвалить окремий індивідуум, майже неможливо.

Загалом успіх системи стримування за теорією Темного лісу базувався на непередбачуваності Ло Цзі. Якщо система стримування зазнає невдачі, саме його особисті риси й психологічний портрет визначатимуть подальшу поведінку. Навіть коли він чинитиме цілком раціонально з власної точки зору, його особисті інтереси можуть іти врозріз із загальними інтересами людства. На початку Епохи стримування обидва світи провели дуже детальне вивчення особистості Ло Цзі й розробили відповідні математичні моделі. Спеціалісти з теорії Темного лісу — представники людства й Трисоляриса — дійшли майже ідентичних результатів: у разі провалу стратегії стримування за будь-якого психологічного стану Ло Цзі шанси на втілення в життя погроз коливаються в діапазоні від 91,9 до 98,4%. Безумовно, що Трисолярис за подібних умов визнав за ліпше не ризикувати.

Протягом короткого проміжку часу після запровадження системи стримування, хоча детальне опрацювання цього розділу в теорії ігор іще не відбулося, людство повністю збагнуло такий стан речей. ООН і Об’єднаний флот, немов перекидаючи один одному розпечений камінець, негайно повернули Ло Цзі контроль над системою стримування. Процес транзиту повноважень в обох напрямках тривав 18 годин, але цього часу було цілком достатньо, аби Краплини знищили ланцюг ядерних бомб довкола Сонця, позбавивши людство можливості відіслати координати в глибини Всесвіту. Така бездіяльність ворога була визнана найбільшою стратегічною помилкою Трисоляриса в цій війні, й людство, затамувавши подих і вкриваючись холодним потом, чекало на завершення перехідного періоду.

Отже, Ло Цзі залишився відповідальним за реалізацію стратегії стримування за теорією Темного лісу: спочатку в його віданні перебував детонатор ланцюга ядерних бомб довкола Сонця, а потім — перемикач гравітаційно-хвильової антени. Стратегічний баланс між двома світами нагадував перевернуту піраміду, яка верхівкою спиралася на вушко голки й щомиті погрозливо хиталася.

Стратегія стримування за теорією Темного лісу — це дамоклів меч, що зависнув над головами двох світів, і Ло Цзі був останньою волосиною, на якій трималося лезо. Саме тому його й прозвали Мечоносцем.

Проєкт «Обернені до стіни» так повністю і не перетворився на історію, а людство не позбулося примар Обернених.

Проєкт «Обернені до стіни» був першим монструозним проявом стратегії стримування в історії людства, однак сама стратегія й влада Мечоносця вже мали подібні прецеденти в історії. Холодна війна двох основних військових блоків — Варшавського і НАТО — в XX столітті була першим прикладом абсолютного стримування. У розпал Холодної війни 1974 року Радянський Союз, створивши комплекс раннього попередження, поставив на бойове чергування систему «Периметр» (на Заході її перейменували на «Мертву руку»), яку пізніше назвали машиною Судного дня. Мета створення «Периметра» полягала в гарантованій можливості завдавання удару у відповідь із використанням ядерної зброї, що призведе до ліквідації вищого керівництва країни, військового командування й утрати нею центрів ухвалення рішень. Принцип роботи «Периметра» полягав у моніторингу ознак численних ядерних вибухів на території СРСР, дані про які оброблялися на центральному комп’ютері. За результатами цих обчислень і приймалося рішення про доцільність та своєчасність завдання ядерного удару у відповідь.

Серцем цієї системи був надсекретний диспетчерський пост, схований глибоко під землею. Коли центральний комп’ютер ухвалював рішення про завдання удару у відповідь, черговий офіцер мав ініціювати запуск ракет.

У 2009 році один із колишніх чергових офіцерів розповів журналістам, що його, 25-річного молодшого лейтенанта, який нещодавно закінчив Військову академію імені Фрунзе, одразу призначили на бойове чергування! Якби система прийняла рішення про необхідність завдання удару, то саме він залишився б останньою перешкодою на шляху до знищення цілого світу. До цієї миті вся територія Радянського Союзу й Східної Європи вже була б оповита полум’ям, його рідні й друзі на поверхні давно загинули б. Північна Америка також за пів години перетворилася б на пекло на Землі, а подальше радіаційне зараження й початок ядерної зими, яка охопила б увесь світ, стали б кінцем для всього людства. Тієї миті доля всієї людської цивілізації перебувала в його руках.

Пізніше йому найчастіше ставили одне й те саме запитання: «Якби такий момент дійсно настав, чи натиснули б ви кнопку?».

Перший Мечоносець в історії людства відповідав: «Я не знаю».

І тепер людство сподівалося, що стратегія стримування за теорією Темного лісу матиме такий самий щасливий кінець, як і ядерне стримування у ХХ столітті.

Так минали роки, протягом яких тримався хиткий баланс між двома світами. Процес стримування розпочався шістдесят років тому, й Ло Цзі, який уже подолав рубіж у сто років, досі тримав у руці перемикач гравітаційно-хвильової антени. Але його постать у очах людства потроху набувала іншого вигляду.

«Яструби», які відстоювали жорсткішу політику щодо Трисоляриса, відверто недолюблювали його. На початку Епохи стримування вони виступали за значно жорсткіші обмеження для Трисоляриса, намагаючись повністю роззброїти чужинців. Деякі з пропозицій включали абсурдні вимоги, наприклад, програма «голої імміграції», за умовами якої пропонувалося зневоднити всіх трисоляріанців, переправити тіла вантажним кораблем до хмари Оорта, а звідти розвозити людським транспортом Сонячною системою по дегідраторіях на Місяці чи Марсі й поступово повертати до життя невеликими партіями лише за певних умов.

«Голуби» також мали підстави не надто шанувати Ло Цзі. Найбільше їх тривожило запитання: чи мала знищена Ло Цзі зіркова система 187J3X1 ознаки життя й розумну цивілізацію. Донині астрономи обох світів не змогли надати доказів на підтримку будь-якої з версій. Але «Голуби» все одно звинувачували Ло Цзі в скоєнні світоциду. Вони вважали, що якщо людство й Трисолярис дійсно прагнуть збудувати світ, де зможуть мирно співіснувати, таке утворення повинно базуватися на концепції універсальних прав людини, яка визначає, що всі цивілізовані істоти у Всесвіті наділені цілком рівними правами. А для того, аби вдихнути життя в це утворення, Ло Цзі має постати перед судом.

Ло Цзі ігнорував обидва протиборчі табори. Він іще міцніше стикав у руці перемикач гравітаційно-хвильової антени й, не розмінюючись на балачки, пів століття обіймав посаду Мечоносця.

Людство збагнуло, що будь-які рішення щодо подальшої долі Трисоляриса мають враховувати існування Мечоносця. Без його думки Трисолярис просто не розглядав жодну з пропозицій людства. Ло Цзі перетворився на диктатора з великими повноваженнями, як і Обернені свого часу.

Згодом Ло Цзі в очах людей перетворився на щось середнє між ірраціональним монстром і тираном, який може одного дня знищити ввесь світ.

Епоха стримування була дивним часом: з одного боку, людське суспільство досягло безпрецедентного рівня розвитку цивілізації, а демократія й права людини стали дійсно всезагальними; з іншого боку,