Вічне життя Смерті - Лю Цисінь
— Вам, дітям минулого, спочатку дійсно може буде нелегко розрізняти сучасних чоловіків і жінок, але згодом ви навчитеся, — мовила АА. — Особливо тобі, красуні в класичному значенні цього слова, буде просто це зробити за зацікавленими поглядами чоловіків.
Чен Сінь із осторогою поглянула на АА.
— О ні, навіть і не думай, я справжня жінка від голови до п’ят! Але, чесно кажучи, я не можу збагнути, чим вас приваблювали чоловіки вашої епохи? Грубі, брудні — немов якийсь застряглий посередині процесу еволюції вид. Думаю, ти швидко призвичаїшся до життя в ці часи.
Погоджуючись лягти в гібернацію майже три століття тому, Чен Сінь намагалася уявити, з якими труднощами їй доведеться стикнутися під час адаптації до життя в майбутньому. Але вона й близько не могла уявити, що муситиме призвичаюватися жити в настільки фемінізованому світі. Від таких перспектив було млосно на душі. Чен Сінь знову пошукала поглядом свою зірку на небі.
— Знову побиваєшся за ним? — запитала АА, обнімаючи Чен Сінь за плечі. — Навіть якби його мозок тоді не відправили в космос, то до сьогодні вже померли б онуки ваших онуків. Зараз новий час, нове життя, й не варто намагатися перетягти в нього щось із минулого!
Чен Сінь з усіх сил намагалася перелаштувати спосіб мислення, аби сконцентруватися на подіях і реаліях новітнього часу. За два дні в майбутньому вона встигла лише в загальних рисах ознайомитися із перебігом історичних подій за минулі три століття. Найбільшим шоком для неї стали системи стримування й балансів між людством і Трисолярисом, сформовані завдяки теорії Темного лісу.
Настільки фемінізований світ — і процес стримування!? — подумала вона.
Чен Сінь і АА рушили назад. Довкола них, як і раніше, кружляли кілька інформаційних вікон, одне з яких привернуло увагу Чен Сінь. На екрані демонструвалося зображення людини, вочевидь із минулого, з виснаженим обличчям і розпатланим волоссям. Чоловік стояв у затінку поруч із чорним надгробком, але його очі, здавалося, відбивали сяйво далекого світанку. Унизу зображення йшов рядок титрів: «…у ті часи вбивство каралося смертною карою».
Людина здалася Чен Сінь дуже знайомою, але тільки-но вона спробувала роздивитися її ліпше, зображення на екрані зникло, і чоловіка замінила жінка середнього віку (Чен Сінь здалося, що це таки жінка), яка виступала з промовою. Її одяг формального крою не виділявся яскравістю, через що вона дуже нагадувала політичну діячку давніх часів. Як виявилося, попередні субтитри були частиною її промови.
Інформаційне вікно помітило підвищену увагу Чен Сінь, збільшилося в розмірах і увімкнуло звук на додачу до зображення. Голос ораторки виявився якимсь медовим, аж нудотним, і кожне слово здавалося нанизаним на довгу нитку, але зміст промови, на противагу враженню від голосу, виявився жахаючим:
«Чому саме смертна кара? Відповідь — через вбивство людей. Але це лише одна з правильних відповідей.
Інша правильна відповідь: тому що вбитих виявилося замало. Вб’єш людину — будеш засуджений до смертної кари за вбивство; вбивство кількох чи десятків людей — ще страшніший злочин; знищення тисяч, десятків тисяч людей заслуговує на страту вбивці таку ж кількість разів. Але що робити, коли ми говоримо про винищення сотень тисяч людей? Звісно, покаранням має бути та ж смертна кара, але для людей, які мають певні знання з історії, така відповідь вже не здаватиметься настільки очевидною.
А як діяти, коли лік убитих уже обчислюватиметься мільйонами? Можна бути впевненим, що таку людину не буде засуджено до смертної кари чи навіть покарано іншим законним чином. Якщо ви не вірите, то зверніться до історії й дізнаєтеся, що вбивці мільйонів людей проголошуються великими людьми й героями.
А от якщо подібна людина знищує цілий світ і вбиває всі форми життя, то перетворюється на рятівника!»
— Вона чи він говорить про Ло Цзі. Вони планують віддати його під суд, — пояснила АА.
— За що?
— Складно ось так пояснити. Центральним обвинуваченням у справі є знищення зоряної системи, яку він використав для транслювання її ж місця розташування у Всесвіті. Достеменно не відомо, чи існували там бодай якісь форми життя, проте ніколи не можна повністю виключати таку можливість. Тому його звинуватили у світоциді, що є тяжким злочином у сучасній системі права.
— Ти ж Чен Сінь, чи не так? — Від почутого Чен Сінь здригнулася, бо до неї зверталася та сама жінка з інформаційного вікна. Доповідачка дивилася на Чен Сінь із захопленням і радістю, немов побачила старого друга. — Ти та, хто володіє тим далеким світом. Ах, яка ти вродлива! Ти несеш нам промінчик надії з минулих часів. Ти єдина людина в історії, яка одноосібно володіла цілим світом, і ти покликана врятувати нас. Громадськість покладає на тебе великі сподівання. О, дозволь представитися, я...
АА відштовхнула інформаційне вікно, й воно зникло. Чен Сінь перебувала під неабияким враженням від рівня інформаційних технологій цієї епохи: вона й гадки не мала, яким чином її зображення транслювалося виступаючій, і не здогадувалася, завдяки чому вона чи він виокремила її серед мільйонів глядачів.
АА обігнала Чен Сінь, розвернулася до неї обличчям і, задкуючи, почала розпитувати:
— Чи стане тобі духу знищити світ, аби мати можливість упевнитися в правильності твоїх ідей про стримування? І найголовніше: якщо супротивник не злякається твоїх погроз при стримуванні, чи вистачить тобі волі натиснути кнопку, аби знищити два світи за раз?
— Подібні запитання не мають сенсу. Я собі ніколи не дозволила б опинитися в такій ситуації, перед таким вибором.
АА зупинилися й схопила Чен Сінь за плечі, уважно дивлячись їй у очі:
— Ти правду говориш? Ніколи?
— Звісно, бо, наскільки я можу собі уявити, для людини це жахлива ситуація, набагато страшніша за смерть, — сказала Чен Сінь. Серйозність АА її трохи здивувала.
АА кивнула у відповідь:
— Що ж, ти просто зняла тягар з моєї душі... Перенесімо наші розмови на завтра, бо тобі треба відпочивати. Зараз ти ще заслабка, й тобі знадобиться десь тиждень, аби повністю відновити сили.
***
Наступного ранку АА подзвонила Чен Сінь. На екрані вона мала радісний і збуджений вигляд:
— Ну ж бо, збирайся, на тебе очікує сюрприз — сьогодні я відвезу тебе в цікаве місце. Машина вже запаркована на верхівці дерева.
Чен Сінь піднялася на верхівку будівлі й побачила літаючу машину, що чекала на неї з відчиненими дверцятами. Сівши в неї, вона не побачила АА в салоні. Двері безгучно зачинилися, й крісло автоматично підлаштувалося під розміри її тіла, охопивши міцно, немов рукою. Автомобіль легко знявся в повітря і влився в швидкий автомобільний потік міста-лісу.
Час був іще ранній, тож сонце оповивало ліс будівель промінням, що ковзало майже паралельно землі, й машина, пролітаючи містом, купалася в сонячному світлі. Ліс із гігантських будівель поступово рідшав, а потім повністю зник. Землю під блакитним чистим небом тепер вкривали лише справжні ліси й луки, які чергувалися, немов
