Вічне життя Смерті - Лю Цисінь

оборони, то всі ділянки зі зниженою швидкістю світла продовжать збільшуватися в розмірах, аж поки не зіллються в одну велику. Значення швидкості світла в цій зоні врівноважаться на медіані, яка й стане новим значенням у Всесвіті. І тоді вчені нововиниклої цивілізації, як-от ми з тобою, зможуть з упевненістю твердити, що швидкість світла у вакуумі заледве перевищує 10 кілометрів на секунду, хоча нині ми точно знаємо, що вона становить майже 300 тисяч кілометрів на секунду. Це лише два приклади. Гадаю, й інші фізичні закони Всесвіту цілком можуть бути використані як зброя, попри те що ми достеменно про це не знаємо. Цілком імовірно, для цього придатний будь-який закон. Можливо, у певних місцях Усесвіту зброєю можуть стати… Та ні, навіть я не можу в це повірити. Облишмо це.

— Ти про що?

— Основи математики.

Чен Сінь спробувала візуалізувати почуте, але даремно — їй бракувало уяви, щоб змалювати цю неймовірну картину.

— Це… це чисте божевілля. Чи перетвориться весь Всесвіт на повоєнні руїни? — Але за секунду їй спало на думку влучніше порівняння: — Чи ж на руїни перетворяться закони фізики?

— Цілком імовірно, вони вже перетворилися… Зараз дослідження нового світу у царинах фізики та космології зосереджені лише на одному — спробі відновити первісний вигляд фізичних законів до початку війни. Вже існує досить повна теоретична модель, яка описує вигляд Всесвіту, ще не спотвореного війною. Понад 10 мільяр­дів років тому це було благословенне, по-справжньому райське місце Звісно, подібну велич та красу ми можемо описати тільки мовою математики — ми не в змозі візуа­лізувати Всесвіт того періоду, бо наш мозок не здатен оперувати картинами багатовимірного простору.

Чен Сінь знову пригадала ту розмову:

> Ви створили чотиривимірний простір?

> Ви розповіли, що вийшли з моря. Ви створили море?

— Ти хочеш сказати, що стародавній Усесвіт був чотиривимірним, а швидкість світла у вакуумі значно вищою за теперішню?

— Зовсім ні — тоді простір мав десять вимірів, а не чотири; а швидкість світла була не просто вищою, а близькою до нескінченності. Тоді світло могло впливати на об’єкти на відстані й переміщуватися з одного краю Всесвіту до іншого за планківський час… Якби й тобі пощастило побувати в чотиривимірному просторі, ти змогла би приблизно уявити, що за краса — десятивимірний світ.

— Господи, то ти маєш на увазі…

— Я нічого не стверджую достеменно, — заперечив Ґуань Їфань, ніби несподівано прокинувшись від марень. — Ми відшукали крихти істини, а решта — лише наші здогадки. То й стався до почутого відповідно — це просто темний міф, вигаданий новим людством.

Але Чен Сінь не хотіла полишати цю тему:

— …що після початку війни в Едемі розмірність простору кожен раз зменшувалася, як і швидкість світла щоразу сповільнювалася…

— Я вже казав, що не можу нічого стверджувати достеменно. Це все лише мої здогади та припущення, — відповів Ґуань Їфань уже м’якше. — Але так само жодна людина не ризикне й заперечити того, що реальність може виявитися страшнішою й темнішою за наші найгірші припущення… Безперечним є лише одне: Всесвіт помирає.

Корабель припинив прискорюватися, й вони знову опинилися в стані невагомості. Простір навколо них і зоряне море здавалися Чен Сінь розмитим нічним кошмаром, і тільки перевантаження давало певне відчуття реальності того, що відбувається. Вона радо віддалася сильним обіймам цієї невидимої пари рук, які додавали їй сил та наснаги, щоб бодай якось протистояти холоду й страху, викликаним почутими темними міфами Всесвіту. Тепер, коли відчуття перевантаження зникло, вона лишилася сам на сам із кошмарами. Чумацький Шлях нагадував величезний льодовик, що силиться приховати криваву пляму, а найближча зірка DX3906 — піч крематорію, яка палає над бездонною прірвою.

— Чи не міг би ти вимкнути панорамний режим? — тихо попросила Чен Сінь.

Їфань закрив їх від решти Всесвіту, і Чен Сінь в одну мить повернулася з безкрайого простору до тісної яєчної шкаралупи кабіни корабля й знову відчула жадане почуття безпеки.

— Я не повинен був усього цього тобі розповідати, — сказав Їфань зі щирим розкаянням у голосі.

— Я все одно рано чи пізно дізналася б.

— Знову ж таки, нагадую — це все лише домисли, які поки що не знайшли наукового підтвердження. Не зациклюйся на цьому, ліпше сконцентруйся на своєму житті, — сказав Їфань, опускаючи свою долоню на її руку. — Навіть коли все, сказане мною, виявиться правдою — це події, які розтягнуться на мільярди років. Якщо ти пристанеш на пропозицію приєднатися до нашого світу, то він стане і твоїм також. Просто проживай своє життя й припини подумки баражувати разом із плином часу. Твоє життя не протриває довше за 100 тисяч років, ти також не перелетиш звідси на відстань понад тисячу світлових років. Тож усе, озвучене мною тут, не має до тебе жодного стосунку. Хіба тебе не влаштовують такі умови життя?

— Так, я гадаю, цього виявиться цілком достатньо, — відповіла Чен Сінь, стиснувши його руку у відповідь.

***

Решту подорожі Чен Сінь та Ґуань Їфань провели уві сні під контролем медичного обладнання. Політ тривав чотири дні. Коли вони пробудилися від відчуття перевантаження через сповільнення корабля, Сіра планета вже займала більшу частину поля зору.

Планета виявилася невеличкою й дуже нагадувала Місяць — така ж безплідна гола кам’яна куля. Проте її поверхня не пістрявіла кратерами, а радше нагадувала пустельну рівнину. «Мисливець» сягнув орбіти планети — дуже низької через відсутність атмосфери. Космічний корабель наблизився до вказаного спостережувальними супутниками місця, де здійснили посадку п’ять невстановлених літальних об’єктів. Їфань планував спуститися в човнику на поверхню, аби детальніше вивчити залишені кораблями сліди. Але ні він, ні Чен Сінь і подумати не могли, що таємничі гості залишать по собі дещо настільки велике за розмірами, що його буде легко роздивитися з космосу.

— Що це таке? — вигукнула Чен Сінь, вказуючи на поверхню Сірої планети.

— Лінії смерті, — відповів Ґуань Їфань, легко впізнавши об’єкти, на які вказувала Чен Сінь. — Обережно, не наближайся до них!

Останнє адресувалося бортовій системі корабля.

Лініями смерті виявилися п’ять чорних слідів, що виростали з поверхні Сірої планети, немов волосини, і тяглися високо в космос. Кожен слід витягнувся більш ніж на 100 кілометрів — вище за орбіту, на якій розташувався «Мисливець».

— То що це?

— Колії від надпотужних криволінійних двигунів. Усередині них швидкість світла дорівнює нулю.

Чен Сінь і Ґуань Їфань сіли в човник, відстикувалися від корабля й спустилися на поверхню Сірої планети. Через низьку орбіту та відсутність атмосфери спуск минув швидко й без потрясінь. Човник приземлився на відстані трьох кілометрів від місця проростання ліній смерті.

Сила тяжіння у 0,2 g дозволяла рухатися до ліній великими стрибками. Рівнини Сірої планети вкривав тонкий шар пилу впереміш із гравієм різних фракцій. Через відсутність ефекту розсіювання атмосфери тіні й освітлені ділянки на поверхні планети чітко окреслювалися. Вони швидко наблизилися до ліній на відстань у сто метрів, і Їфань махнув рукою до Чен Сінь, вимагаючи зупинитися. Кожна лінія сягала в діаметрі 20–30 метрів і при спогляданні знизу нагадувала величний стовп смерті.

— Це, мабуть, найтемніша річ у Всесвіті, — мовила Чен Сінь. За винятком чорного кольору надзвичайної глибини, на